Всесвітлішим та Всечеснішим отцям,
Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям,
Дорогим та достойним мирянам Львівської Архиєпархії
Мир усім Вам у Господі та Боже благословення!
«Думки бо мої – не ваші думки, і дороги ваші – не мої дороги…» (Іс. 55,8). Добре жити Господніми думками та ходити безпечно Божими дорогами. Велика подія в історії людства, незбагнене для людини діло – народження Бога, Божого Сина, Спасителя світу, від жінки, Пресвятої Діви Марії. Таку справу може чинити тільки Божа любов, Отець – Любов. Господь, задався справою рятувати людину, увесь людський рід від вічного покарання, від справедливого суду за гріх прародичів Адама та Єви. Бог – єдиний в Трьох Особах уболіває над гіркою долею людей. Син Божий, з любові до Отця і Святого Духа, та усього людського роду, воплотився у світ як дитя, щоб спасти народ від вічного покарання. Ніхто не в силі збагнути любов Господа до людини, який опустив славу в небі, прийняв тіло людини, «понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж – хресної» (Флп. 2,8). Син Божий повинен отримувати славу, поклоніння, пошану й честь у небесах, а вибрав крайнє пониження на землі, щоб свідченням своєї любові привести кожну людину до себе.
Ісус народився в убогій печері, місці постою худоби, бо люди не прийняли його вагітну Матір зі святим обручником Йосифом до своїх осель, навіть, не пустили на подвір’я. Бог зійшов до убогих ясел, там народився, повитий у пелени та покладений на сіно. Жодної пишності, крайня убогість та простота, без санітарії та медсестер, без обслуги та тепла, неподалік овець, кіз та корів, що стали ближче до народженого дитяти, ніж люди, в яких не знайшлося місця для всемогучого Бога. Господь прийшов «… до своїх, – а свої його не прийняли» (Ів. 1,11). Не легко було Боголюдині, яка народилася малим кволим дитям на землі, принесла світло та любов для свого люду, – а Любов була погорджена вибраним народом. Байдужність та жорстокість глибоко пустили коріння у людські душі, з яких витіснено простоту, смиренність і любов. Святий апостол Павло, вникаючи в життя людей пробував пояснити причину віддаленості люду від Бога: «… тіснота – у вашім серці!» (2 Кор. 6,12). Він вказує на серце повне усякого гамору, де немає місця для Бога.
Світ немилосердно розправляється із тими, хто незначний, бідний, беззахисний, такими погорджують, нехтують, відкидають та викреслюють із життя. А Ісус прийшов, щоб змінити серце людини, зробити його м’яким та душевним. Він не знаходить місця у корумпованому багатому серці, чи вщент просякнутому алкоголем та задуреного наркоманією. Він опускає нечестиве, обманне, підступне – серце, заповнене нечистотою та іншим гріховним брудом. У такому серці бракує миру та любові, спокою й лагідного погляду на Бога та ближніх. В гріховному серці не знайдеться місця Христу Господу нашому!
Пастухи підбадьорювали один одного, повіривши словам ангела спішили до народженого Спасителя: «Ходімо лишень до Вифлеєму та подивімося на ту подію, що Господь об’явив нам. І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах» (Лк. 2, 16-15). Прості серцем, убогі пастухи-працівники, не жадібні гроша та маєтності, знайшли мале немовля Ісус, що лежало в яслах. Очевидно, що у такі прості, допитливі та убогі серця, ввійшла радість Господня. Світло з неба наповнило їхні душі, ласкава любов глибоко охопила їхню істоту. Сміливим кроком рухалися й усім зустрічним розповідали про те, що бачили й чули. Від внутрішньої радості та неземної повноти ділилися з усіма доброю новиною. Господь наповнив їх духовною силою, поверталися повні надії, милосердя та любові. Сталася нечувана зміна у їхніх серцях, до якої вони були готові. До них промовляв ангел, а вони прийняли новину від Господа, бо були переконані, що Бог, а не ангел дав їм ласку розуміння та удостоїв стати учасниками цієї події. Багато разів уже пасли худобу, але цей випадок був одиноким й неповторним в їхньому житті. Убогі юнаки носили зустріч з Христом-немовлятком у серці з великою ніжністю та благоговінням. Усім розповідали про дивне народження дитяти Ісус та ангелів, яких бачили, що співали в небесних просторах. Господь наповнив їхні прості й смиренні серця світлом розуміння, а вони прославляли та величали Господа. Таким позитивним наповненням закінчилася зустріч пастухів із пресвятою Богородицею, святим обручником Йосифом та народженим немовлям Ісус. І ми зустрічаємося часто з Богом на молитві, подаючи милостиню та поміч ближнім, приймаючи Христа у пресвятій Євхаристії… Від гідного спілкування з Богом ми наближаємося до нього в духовний спосіб, провадимо більш християнський спосіб життя, зростаємо в любові до Господа й ближніх. Духовні праведні змагання провадять людину до вічного щасливого життя.
Живемо у нелегкі часи, бо війна на сході нашого краю забирає життя військових та мирного населення. Багато людей без даху та засобів до життя, біженці шукають притулку. Хабарництво сіттю обтягає людей, алкоголь й наркоманія несуть сум’яття у суспільство. Але є вихід: звертатись з довірою до Бога у наших молитвах, щоб залагодив ці проблеми. Він може більше, якщо ми станемо ревніше та настирливіше просити Його. Бог любить нас такими грішними, як ми представляємося в його очах. Син Божий бажає допомогти нам, але ми повинні рушити з місця застою, покинути гріховні засади життя. І тут, знову допомога від Господа, який створив людину. Боже дитя мале й смиренне, щоб ми розуміли, – воно очікує нашої опіки над ним, нашого поклону, нашого тепла. Бог простягає руку допомоги кожній особі, як колись святому апостолові Петрові на водах моря. Вчинімо зустрічні зусилля, він очікує нашого слова «так», бо – «ні», немов вифлиємський люд, замикає двері перед Господом при Його народженні. Відчинімо двері нашого серця, а Боже милосердя очистить та змінить його на добре: ласкаве й милостиве. Хай Пресвята Богородиця й святий обручник Йосиф виблагають нам ладу, спокою, довіри, мудрості й любові.
Благий наш народжений та милосердний Ісусе, принеси радість в кожну душу нашого народу: дітям й дорослим, хворим й здоровим, біженцям, пораненим, сумуючим, в’язням, тим, хто в біді перебуває та достатком тішиться! Стань всім для усіх, Господи, – запорукою спокою та внутрішнього миру, щоб духовні та матеріальні злидні не вибили нікого з рівноваги. Народжений Ісусе, зупини війну, розірви окови хабарництва та підступу! Ми надіємося на краще життя, бо у тебе, народжений Спасителю, благаємо миру, світла, затишку й радості! Подай, Господи!
Вітаю усіх із Христовим Різдвом, хай прозорість та умиротворіння Господнього свята наповнює кожну душу радістю, певністю в завтрашній кращий день та позитивною зміною нашого суспільства!
Христос раждається! Славімо його!
Благословення Господнє на Вас!
ІГОР
Митрополит Львівський
Повязані записи
