Ми вже говорили про всі Святі Таїнства, окрім одного. Того, котре зараз, у сучасному постмодерному суспільстві, про яке завжди так багато говоримо, є часто висміяним, або принаймні оголошеним «формальністю». Ідеться про Святе Таїнство Подружжя.
Читайте також: І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. (Буття 1:27)
Ми вже говорили, про важливість сім’ї як союзу одного чоловіка і однієї жінки, важливість того, що сім’я має починатися саме із Божого благословення – Таїнства вінчання, і аж ніяк не раніше. Тож, у сьогоднішніх «Нотатках» спробуємо застановитися над самим Чином Вінчання, та його символікою.
Існує стереотип, що кожна жінка мріє про красиве весілля. Не досліджував, наскільки він правильний, проте думаю, що є досить близьким до істини. Біла фата, приголомшлива сукня, красивий костюм нареченого, голуби, фото- і відео зйомка, шлях до тетраподу в церкві встелений білою тканиною, гарна гостина, перший танець… Краса.
Безумовно, весілля – непересічна подія і вона має право бути казковою. Та що ж є пріоритетом? Можете вважати це ригоризмом, фундаменталізмом, відсталістю чи чимось іншим, але на моє тверде переконання, для кожного, хто вважає себе християнином, головними у цьому дні мають бути слова подружньої присяги, котрі вони виголошують навколішках, тримаючи руки на Євангелії і дивлячись одне одному в очі, обіцяючи одне одному «Любов, вірність і чесність», а наречена ще й «послух подружній», і що «не залишу Тебе аж до смерті», також слова священика, виголошені після цієї присяги: «Що Бог з’єднав – людина нехай не розлучає», а також слова при наложенні Вінців: «Господи, Боже наш, славою і честю вінчай їх»!
Саме це усвідомлення взаємної відповідальності і відповідальності перед Богом– є основою основ майбутньої сім’ї. Звичайно, якщо життя у подружжі буде геть поганим, ітиметься про систематичні зради, чи навіть знущання, то терпіти і жити так далі не варто. Але з іншого боку не варто розбігатись при першій же сварці, бо «не зійшлись характерами».
А для цього, перед таким відповідальним кроком як шлюб, потрібно чітко усвідомити взаємну відповідальність і відповідальність перед Тим, на чиє Євангеліє кладемо руку, присягаючи. Бо це не іграшка, це не так, як каже сучасне суспільство: «спробувати, пожити». Ні. Цей крок – присяга котра дається навзаєм і Богові – не пусті слова. Тому оці «мрії» про гарне весілля не повинні затьмарювати розуміння всієї відповідальності кроку, котрий робиться при прийнятті згаданого Таїнства.
Відтак, у Чині вінчання слідує повчання для нововінчаних – читання Апостола і Євангелії. Апостола до Ефесян про взаємну любов і повагу, та Євангелії від Йоана про особливе благословення від Христа на весіллі у Кані Галилейській. Взаємна любов. Правдива. Та, яку Павло оспівує у своєму «гімні любові». Саме вона, і тільки вона, мусить бути підставою укладання шлюбу. Бо все інше – тлін, самообман, емоції, гормони, корисливість і все інше. А далі, те, що в Православній Церкві робиться дуже легко і називається «Церковним розлученням», а в Католицькій Церкві, посередництвом довгих процесів у Церковних трибуналах називається уневажненням – ствердженням того, що подружжя не було укладене…
Читайте також: «Основна риса справжнього шлюбу і справжньої сім’ї – це жертовна любов», – о. Михайло Сивак
Святість подружжя – не пусті слова. Адже після накладення вінців відбувається ще одне велике Таїнство – обряд спільної чаші, котра ще раз, перед Богом засвідчує єдність і любов, а відтак – ходіння довкола тетраподу під спів тропарів: «Ісає, ликуй…», «Святії мученики…» та «Слава Тобі, Христе, Боже наш…», окрім вінчання ці тропарі лунають лише під час чинів дияконської, пресвітерської та архиєрейської хіротоній, та й початковий виголос «Благословенне Царство…» окрім Подружжя лунає лише на Літургії.
Отож, бережімо цю святість, усвідомлюймо відповідальність.
Вміймо любити!
Володимир Мамчин
Повязані записи
