Львівська середня загальноосвітня школа №34 імені Маркіяна Шашкевича вшанувала 180-ті роковини з дня відходу до вічності свого патрона. 9 червня 2023 року шкільна спільнота молитовно відвідала могилу отця Маркіяна на Личаківському кладовищі.
Отець Маркіян Шашеквич – письменник, духовний просвітитель, натхненник національного пробудження Галичини, зачинатель нової української літератури в Галичині, релігійний та культурно-громадський діяч, перший у нових часах речник відродження західноукраїнських (галицьких) земель.
Після смерті у 1843 році був похований у в селі Новосілки, де служив; а в 1893 році було організовано комітет для перевезення його мощей, який очолив Омелян Огоновський. Відтак тлінні останки з ініціативи «Просвіти» та за масової участі населення Галичини було перенесено до Львова на Личаківський цвинтар (поле № 3) – тим самим започатковано крайовий пантеон поховань найвизначніших західноукраїнських (галицьких) діячів. У червні 1906 року на могилі відкрито пам’ятник роботи мюнхенського скульптора Рудольфа Тіле.
Також читайте: Учень Духа, сподвижник Слова: отець Маркіян Шашкевич
Панахиду за отцем Маркіяном Шашкевичем звершив о. Павло Дроздяк, адміністратор парафії Святого Духа. У слові про Шашкевича отець пригадав віхи життя цієї непересічної постаті, які визначили його духовну боротьбу: «В умовах бездержав’я він зумів посіяти благодатні зерна Слова. Бо Маркіян володів Словом; його зброя – це було Слово, його зброя – це була мова. Він не брав до рук фізичну зброю, але тим сильним словом Маркіян зумів розпочати цей великий шлях – шлях відродження цілої української державности через цей благодатний скарб мови. Тому мова має значення. Вона є велика зброя в руках тих, хто справді нею дорожить і нею бореться за краще майбутнє для своєї держави».
Отець Павло підкреслив: життя Маркіяна Шашкевича не було легким. Його наповнювали численні події, що навіть ставили під загрозу священство, яке Маркіян довго здобував. В той час семінарія була під особливою увагою польського уряду, тому все навчання в тодішній греко-католицькій семінарії проводилося польською мовою, а тих, хто проявляв будь-яку українську ідентичність, у різні способи утискали. Проте Маркіян та коло його однодумців не злякалися цих труднощів – Словом, яке має фундамент і коріння, вони боролися за долю українського народу, яка не була їм байдужою. Найзнаковіший крок – проголошення першої проповіді українською мовою, яке засвідчило надзвичайну хоробрість Маркіяна; а пізніше – видання альманаху «Русалка Дністрова», який згодом було знищено майже повним накладом, але все-таки невелика частина його уціліла.
Також читайте: 14 жовтня 1836 року у Львові вперше прозвучала проповідь українською мовою
«Є така одна гарна думка: ми кажемо – що може зробити одна людина? Але одна крапля потенційно може бути океаном. Коли одна крапля додається до океану однодумців, вона стає разом з ним одним цілим – океаном. Тому отець Маркіян Шашкевич разом зі співбратами зуміли стати тією однією краплею води Божого Слова, яке зуміло виростити цілу плеяду однодумців, що зробили своєрідну революцію в Галичині, в Західній Україні, через яку ми говоримо про процес нашого національного відродження», – підкреслив о. Павло Дроздяк.
Спільноті школи отець побажав подальшої опіки їхнього великого патрона, а також Праведного Митрополита Андрея, за заступництвом яких учні матимуть подальшу наснагу розвиватися, рости й здобувати знання.
Шкільна спільнота на завершення заспівала гімн школи та поклала до могили отця Маркіяна Шашкевича квіти. 
Повязані записи
