Слідами святого Франциска у Львові

Храм святого Андрія, музей сакральної скульптури Пінзеля, патрон Львова Ян з Дуклі, костел святого Антонія на Личакові тощо. Сьогодні у це не просто повірити, але між усім перерахованим вище існує досить тісний зв’язок. Аби його вловити і простежити, достатньо звернутися до одного шанованого Церквою діяча – святого Франциска Ассізького. Оскільки саме 4 жовтня день пам’яті цього святого (як вважається, помер на початку жовтня 1226 року), давайте і ми поговоримо про нього детальніше – з акцентом на львівському контексті. Тим більше, що підстав для цього дійсно вистачає.

 

Франциск Ассізький. Начерки життя і діяльності

Молодий Франциск виростав “королем” ассізької молоді. Він народився у достатньо заможній родині купця. З малечку мав можливість і засоби будувати кар’єру, мріяв про лицарські подвиги й регулярно влаштовував розкішні бенкети для своїх товаришів. Юнак ступив на шлях, насичений військовими пригодами та добивався статусу лицаря-героя, але погоня за славою привела Франциска хіба до темної і сирої в’язниці. Він був змушений відсиджуватись у полоні, куди потрапив під час однієї з військових кампаній. На цей трагічний момент біографії пішло близько року життя Франциска.

Цілеспрямовані люди, потрапивши до в’язниці, не опускають руки. Вони читають/пишуть книги (спогади), або ж вивчають мови. Молодий Франциск також спробував розібратися в собі, віднайти таємниці побудови світу та присутності в ньому Бога. Відтак з полону Франциск вийшов іншою людиною, надалі провадив цілком відмінне життя. Таким чином, він відстоював поведінку, яка базувалась би на смиренні і покаянні, любові і співпереживанні до ближнього, бідності і аскетизмі. Згодом ці принципи та ідеали було висловлено в Уставі Франциска. Останній був затверджений Папою і використовувався як орієнтир усіма, хто пішов за Франциском.    

 

Франциск і його послідовники

Перших монахів, які вирішили стати послідовниками Франциска (серед них і його давні юнацькі товариші) спочатку називали Братами Меншими, а по тому і більш звично для нас сьогодні – францисканцями. Орден пройшов тривалу історію становлення і в наші дні має досить складну структуру, ділиться одразу на три великі гілки: францисканці-обсерванти (вони ж бернардини), брати менші конвентуальні і брати менші капуцини.

Базиліка Сан Франческо

Трохи пізніше серед послідовників святого Франциска з’явились також і жінки. Таким чином, виникає Орден Убогих Дам – після смерті однієї з перших послідовниць Франциска, Клариси Фавороне, їх також почали називати кларисками. Ця назва, знову ж, є більш звичною для нас. Монахині-францисканки нічим не поступаються монахам-францисканцям. Відтак клариски вважаються одним із найсуворіших орденів католицької Церкви.

Колишній костел кларисок у Львові, інтер’єр

Франциск Ассізький і Львів

Щодо території сучасної України, то згадки про францисканців трапляються уже в ХІІІ століття. Щоправда більш конкретними є свідчення, які відносяться уже до XIV століття. Стосується сказане і Львова. Монахи-францисканці, разом із домініканцями, були в числі перших католицьких спільнот, які розвинули активну діяльність на українських територіях. В подальшому це було підтримано розбудовою потужної мережі францисканських осередків: монастирів, костелів тощо.

Монастир і храм францисканців у Львові

Львівська епопея францисканців, якщо говорити про діяльність на постійній основі, розпочалась у 1372 році. Саме тоді ці монахи отримали землі поблизу Низького замку. Надав їм території місцевий намісник і великий прихильник католицизму Владислав Опольський. Таким чином, в межах давніх міських фортифікацій з’явився львівський монастир францисканців і костел святого Хреста. Будівельні роботи закінчились приблизно у 60-х роках XV століття.

Руїни монастиря францисканців

Комплекс францисканського монастиря знаходився на сучасній вулиці Театральній. Орієнтовно, на місці будинку №15. Споруда декілька разів горіла під час пожеж, але найбільше постраждала внаслідок зміни політичної ситуації. У прагматичній імперії Габсбургів було зовсім інше ставлення до релігійних осередків у порівнянні з Річчю Посполитою. Як наслідок, після проведення касації, монастир францисканців закрили. Споруди комплексу використовували частково для потреб школи, також як театр. Під час подій “Весни народів” у 1848 році їх обстріляли із артилерії, а потім розібрали.

Костел святого Антонія Падуанського на Личакові

Часом великої перебудови, але також і “оздоровлення”, стало для Церкви XVI століття. Внаслідок цих подій змін зазнало і чернече життя. У тому числі монахи-францисканці. Зокрема, у той час францисканці долучаються до реформування капуцинів – католицького ордену із одним із найбільш суворих статутів. Як наслідок, структура францисканців стає ще складнішою і в межах одного міста може співіснувати одразу декілька їхніх осередків.

Таким чином, у першій половині XVII століття францисканці отримали у Львові ще одну фундацію для будівництва святині. Остання мала бути поза межами міських мурів. З цього й розпочалась історія костелу святого Антонія, що на вулиці Личаківській. Спочатку дерев’яного, а надалі, оскільки територія незахищена, кам’яного. До останнього, між іншим, причетна відома і дуже багата родина – Вишневецьких. Після побудови комплекс був під опікою францисканців конвентуальних. У австрійський період храм Антонія став парафіяльним, а ще – був одним із двох діючих католицьких храмів Львова за радянської влади. Після проголошення відновлення державної незалежності України, храм повернули францисканцям.

Монастир і храм бернардинців

Історію сучасного храму святого Андрія УГКЦ також розпочинали писати францисканськими літерами. Бернардинці, які зайняли святиню після її побудови, також є відгалуженням від францисканців, а їхня назва – Орден менших братів обсервантів. Комплекс монастиря бернардинців і храм святого Андрія було серйозно перебудовано у перше десятиліття XVII століття. Тоді ж ці будови і набули сучасного вигляду. Грандіозна перебудова була зовсім не випадковою, адже львівський комплекс бернардинців став головною святинею у Руській провінції цих монахів.

Крім того, храм був гарнізонним, у його криптах похоронили багато видатних та відомих діячів, з цим комплексом пов’язані життя та діяльність патрона міста Львова і францисканця Яна з Дуклі. Сьогодні храмом святого Андрія УГКЦ опікуються василіани, а в колишньому монастирі бернардинців знаходяться безцінні архівні фонди.    

Клариски у Львові

На площі Митній і в наші дні можна побачити красивий архітектурний комплекс – монастир і костел Непорочного Зачаття Діви Марії. Раніше споруди використовувалися як сакральні і ними опікувались монахині клариски. Останні, знову ж, є жіночим відгалуженням францисканців.

У наші дні колишній костел кларисок служить радше для реалізації культурних та просвітницьких інтенцій в межах міста – у ньому знаходиться музей сакральної скульптури Йогана Пінзеля. Тим не менше, розпочиналося все саме з місії сестер кларисок. Останні прибули до Львова з Кракова наприкінці XV століття і стали першими католицькими монахинями в місті. Назву свою отримали від святої Клари – однієї з перших послідовниць Франциска. У дерев’яній, а з початку XVII століття і кам’яній святині, що на початку вулиці Личаківської, клариски були до кінця XVIII століття. Кривдниками монахинь, знову ж, стала австрійська адміністрація. Від 1996 року у колишньому костелі діє музей.

У Львові були і капуцини

Не можна також не згадати про ще один комплекс у Львові, який також будувався для францисканців – зовсім поруч з костелом Антонія, на сучасній вулиці Короленка. Костел Непорочного Зачаття Діви Марії і монастир закінчили там будувати у 1730 році для капуцинів. Відбувалося це за сприяння і підтримки родини Сенявських.

Щоправда капуцинам пощастило найменше – у 1730 році вони зайняли новозбудовану обитель, а вже у 1785 році адміністрація відмовила їм у праві знаходитись у Львові. Ще через два роки комплекс передали францисканцям конвентуальним, яких виселили з монастиря на Театральній. Капуцини залишили Львів, а після них – приблизно через 150 років, у 1946 році, місто Львів також залишили і францисканці. У 1990-х роках частину колишнього монастиря і костел викупила громада Церкви Адвентистів Сьомого Дня.

 

Євген Гулюк

Більше дізнатися можна з наступних джерел:

  1. Гулюк Є. Бенефіс Строїнських у Львові. Унікальна спадщина кларисок, про яку варто говорити // Духовна велич Львова, 2019 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://velychlviv.com
  2. Гулюк Є. Фортеця на краю міста, або історія храму Святого Андрія у Львові // Духовна велич Львова, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://velychlviv.com
  3. Гуменний В. 5 зниклих католицьких храмів давнього Львова // Фотографії старого Львова, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua
  4. Мицик Ю., Сінкевич Н. Францисканці // Енциклопедія історії України, 2013 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua
  5. Franciszkanie we Lwowie // Sanktuarium Świętego Antoniego we Lwowie. Parafialna strona [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://antoni.lviv.ua/pl/franciszkanie-we-lwowie/

Джерело фото: https://uk.wikipedia.org/ ,  книга “Львів крізь віки”, http://tvoemisto.tv