«Свято Хелловіну» нікого не залишає байдужим. Навіть релігійні інтернет-видання. Ось уже другий рік поспіль «Духовна Велич Львова» присвячує цій «знаменній» події свої тексти. Минулого року матеріал про це писала Ліда Батіг, коментаторами удостоїлись бути о. Назарій Лозинський і я. Опублікували також роздуми Василя Федоровича Кметя на цю тему. Цього року завдання розповісти про цей день календаря випало мені. З Вашого дозволу розповім не стільки про Хелловін, але радше про силу і важливість писаного і друкованого слова, котре, до того ж, масово тиражується.
Колись давно я почув про те, чому такою популярною в Радянському Союзі стала Зоя Космодем’янська. Молоде покоління мало знає про цю Радянську «героїню». Вона – радянська військова, яка потрапила в полон до нацистів і після жорстоких тортур була страчена через повішення. Згодом отримала звання Героя Радянського Союзу. Річ не в тому, що вона отримала цю зірку героя, а в тому, що таких як вона були сотні, якщо не тисячі. Але саме її страта була зафіксована на камеру, тому й залишилась в історії. Бо те, що було зафіксовано, пам’ятається значно довше. Сучасне покоління це дуже гарно розуміє. Саме тому у будь-якому починанні – від політичної кампанії чи бізнес-проекту і до найнезначнішої події в малесенькому містечку – обов’язково прагнеться застосувати те, що наші з вами сучасники називають піаром.
На жаль, на релігійне середовище цей закон теж діє. Сотні людей мають непорозуміння із сусідами через прибудови чи ремонти. Але одна із найпопулярніших галицьких онлайн-інформагецій воліє висвітлювати такий конфлікт саме за участю священика, аби вчергове показати наскільки «зажрались» нахабні попи… Моментально підіймається хвиля. Достатньо одного висловлювання в популярному виданні про «жирування церкви», бо «у віддалених районах…немає альтернативи». І все – ти назавжди діва-мучениця, яка страждає через відсталих служителів культу. Досить опублікувати в популярній соцмережі свої незрозумілі маніпуляції із «захисту» зогнилих стовбурів шляхом забивання у них цвяхів – і все – ви суперпопулярна громадська ініціатива… Можна продовжувати. Таке життя.
Але має цей закон і зворотну дію: якщо Церква голосно в медіа говорить про щось, як про гріх, надуживання, чи просто не дуже хорошу річ – персонажі описані вище обов’язково цю річ сакралізують і роздують її «супорт» до небачених розмірів… Подібно було з «Кодом да Вінчі» чи «Гаррі Поттером». Саме заборона на читання католиками цих книг зі сторони Ватикану стала однією із причин, які допомогли їм наростити дуже серйозну додаткову популярність.
Подібно із Хелловіном. Церква Рік-у-рік його критикувала, люди а-ля «супортери» і «скверники» кричали про те, яка Церква відстала і тупа, раз не розуміє, що все це по-приколу… Дійшло до того, що вчора з’явилась стаття про «Католицькі корені Хелловіну». Скажу чесно – не читав. Не тому, що нецікаво. Ні. Впевнений, що дослідження глибоке і правильне. Не читав тому, що на всі ці Хелловіни мені глибоко начхати…
Тому цього року на «Величі» критики Хелловіну не буде…
Не потрібно з піною біля рота переконувати в чомусь тих, хто апріорі не хоче цього розуміти… Та й не пасує це робити мені. Всі відповіді давно є у Святому Письмі: «…ідол є ніщо у світі, і що немає іншого Бога, крім одного… для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від якого все і для якого – ми; і один Господь Ісус Христос, через якого – усе, і ми через нього. Та не всі мають це знання. Деякі через звичку до ідолів аж по сьогодні споживають м’ясо як ідольську жертву, а сумління їхнє, бувши слабке, скверниться…» (IКор. 8,4-7). А також: «Все мені можна», та не все корисне. «Все мені можна», та я не дам нічому заволодіти надо мною.» (IКор. 6,12).
Так от: якщо я ідентифікую себе із християнством, то слова Христа і Його писання є для мене авторитетом. І мені непотрібно всяких дурниць на кшталт переодягання у… у те, в що ті «святкувальники Хелловіну переодягаються», а повеселитись і відірватись я зумію і по-іншому, більш відповідно до моєї християнської сутності. Словом, не буду багато говорити, бо: «Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!(Луки 16:29), тому: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! (Матея 13:9)», бо в іншому випадку: «Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри! (Луки 16:31)».
Повязані записи
