Пропонуємо роздуми митрополита Львівського і Сокальського УПЦ КП Димитрія (Рудюка) про служіння одні одним, духовність, відповідальність, працелюбність, прощення та екуменізм.
«Служити Богові, то служити народові», — говорив митрополит Іларіон (Іван Огієнко)
Можна це твердження перефразувати, адже служити народові, то служити Богові. Якби кожен із нас розумів це так, то ніяких проблем у нашому суспільстві не було б. Тому що є поняття дотичне до служіння – духовна відповідальність. Коли людина духовна – вона є відповідальна. Адже Бог створив цей світ не безвідповідально. Він прагнув, аби людина розмовляла з ним відкрито. І ми все своє життя рухаємось до Бога. Тому важливо розуміти, що і Він рухається до нас. Для того, щоб рухатися постійно і не віддалятися від Нього, нам подаються певні духовні засоби, до яких належить піст. Коли людина у певні дні вміє себе зупинити – це наближає її до Бога.
«Не осуджуй того, хто не поститься. Це не твоя справа», — застерігає Ісус Христос.
Більшість розуміє піст як стримання від їжі. Перше наше осудження падає на людей, які щось їдять, особливо в оточенні тих, хто поститься. У той час ми забуваємо слова Ісуса Христа, який казав: «Не осуджуй того, хто не поститься. Це не твоя справа». Піст – це засіб. Якщо він не з’єднується з нашим духовним стриманням, то він нічого не вартий. І та людина, яка перервала піст з їжею, але стримує себе від гріхів, вона є більш угодна. В житії одного пустинножителя є таке запитання від молодої братії до духівника: «Що краще: сидіти в келії і поститися, чи в той час служити ближньому?». І цей духівник відповідає, що ті, хто служать ближньому, вони більше сповнюють заповідь посту, аніж ті, що постяться в келії.
Стримання від їжі це не головне, але і не другорядне. Приборкувати себе потрібно на кожному кроці. Антоній Великий говорить: «Споживати їжі потрібно стільки, щоби підтримати життя». Кожна людина має свої потреби: одна може споживати багато їжі, іншій потрібно значно менше. Але правильне споживання має важливе значення для духовного життя. Тому, якщо розглядаємо піст як стримання від їжі, то маємо цей піст для того, аби зрозуміти, що коли ми себе будемо приборкувати в їжі, то не будемо мати сил творити щось інше. Наші пристрасті і звички відійдуть на другий план.
«Відповідальність вводить у гармонію наші стосунки із Богом»
Дуже важливо для кожного із нас, будучи на своєму місці, служити ближньому у ці дні, і пам’ятати про свою відповідальність. Коли ми зробимо добро для людини, яку можемо навіть не знати, то відчуваємо певну легкість. Тому піст нам лише допомагає все це робити.
Їжа ж нас не наближає до Бога і не віддаляє. Сам піст встановлений в раю. Заборона їсти з дерева пізнання добра і зла була встановлена в раю для перших людей. Це була перша пересторога: не переступити, не порушити заповідь. Все наше життя повинно бути побудоване так, щоби ми рухалися до Бога.
Наша чітка і відповідальна позиція може призвести до того, що ми можемо усі негаразди подолати. Треба бути відповідальним! І українцям треба будувати свою державу. Коли ми цього не усвідомимо, нам ніхто ззовні не допоможе. Треба будувати державу кожен на своєму місці, і пам’ятати, що Бог разом з нами.
«Співпраця православних і греко-католиків має важливе значення»
Якби була єдина православна церква, то сьогоднішньої ситуації ми могли б уникнути. Завдяки авторитету церкви, тобто християнської спільноти, ми не допускаємо таких речей. І наша співпраця в часі війни, православних і греко-католиків, має дуже важливе значення. Це об’єднує нас як народ. Та свідомість, яка розкривається в нас у цей час, має збудити відповідальність. Безумець був би той, хто не хотів би зробити щось для держави сьогодні. Тому позиція християн є світла і дуже важлива.
«Прощення, як і відповідальність, наближає нас до Бога»
Агресія існує і ще більше проявляється у цей час. Прощати християнин повинен, навіть якщо це виглядає абсурдно. У Прощену неділю, коли говоримо: «Простіть мене!», часто чуємо у відповідь: «А чим ти переді мною згрішив?». Тобто немає потреби в цьому проханні, але зовнішня атмосфера прощення має свій позитив. Це абсурдно, та просити треба пробачення один в одного. Серце християнина завжди повинно бути налаштоване на прощення.
«Бог до нас промовляє дуже просто»
Читайте Священне Писання, а все, що хочете зрозуміти глибше можете знайти у відповідях старців, які духовно жили і мали досвід. Йдіть до того храму, де вам подобаються проповіді. Залишайтеся в мирі самі із собою та з оточуючими! Несіть цей мир в наше суспільство!
Підготувала Роксолана Лещук
Своїми думками владика поділився під час першої зустрічі духовенства нашого міста у часі Великого посту організованої в рамках реалізації проекту «Духовна велич Львова».
Повязані записи
