В УКУ на Філософсько-богословському факультеті (вул. Хуторівка, 35 а, конференц-зал) 6 листопада о 17.10 год. відбудеться презентація книги о. Ярослава Лесіва «Сніг без ґрат». До вашої уваги рецензія на книгу.
Відомий французький письменник Віктор Гюго сказав: «Помирати від любові – означає жити нею». І справді, людина, осяяна цим почуттям, стає водночас проклятою і блаженною. Вона відкидає будь-який раціональний шепіт егоїзму, ігнорує закони самозбереження. У такої людини серце перемагає свідомість, душа возвеличується над тілом.
Саме таким був о. Ярослав Лесів, який своєю мученицькою смертю і своїм життям, сповненим віри, доклав безліч зусиль, аби УГКЦ, яка була в мороці страху, розтерзана ворогами і зрадниками, тріумфально повернулася до життя.
У книзі «Сніг без ґрат», яку упорядкувала сестра цього невтомного борця проти несправедливості, пані Орина Сокульська, ми бачимо образ не тільки священика, але й поета, образ людини, яка, незважаючи на свій страх, відчуває титанічну відповідальність за долю власної Церкви і свого народу.
Насамперед, вражають вірші о. Ярослава. Коли вчитуєшся у них, то розумієш, що він – наче наш сучасник. Він не описує якісь метафізичні стани спорідненості з Богом. Лексика його віршів – слова священика, але переживання звичайної людини – юнака, чоловіка. Людини, яка страждає від нерозділених почуттів, яка сумує через особисті, але такі глобальні втрати, яка цінує кожен момент свободи, людини, яка за своєю особистою ментальністю душі не може не просто жити, а навіть дихати в неволі.
Доля о. Ярослава Лесіва була трагічною. Але він свідомо пожертвував собою заради своєї Церкви і України. Втомлений, замучений, він до кінця залишався нескореним. Саме ця людина і багато інших священиків-мучеників є прикладом того, що ворог може знищити нас фізично, може маніпулювати нашим життям, але йому ніколи не вдасться зламати дух, який живиться Божою ласкою, молитвою і надією.
«…Та лиш зачую клекіт бою,
Розвію кляту ворожбу.
Злечу орлом я над тобою,
Хоч і впаду – так у бою!…»
У цих рядках ми відчуваємо готовність цієї людини йти на смерть, розуміння того, що вона приречена, але також і віру в Господа, який ніколи не дозволить злу тріумфувати.
Надзвичайно чуттєвою є романтична лірика о. Ярослава. Вона сповнена світлої туги, прекрасного розпачу і яскравих сутінків, які руйнують будь-які кордони буденності, порівнюючи любов із міфом чи легендою. Любов, яку у своїх віршах описує поет, не сприймає компромісів, скупих почуттів та раціональної іронії. Все або нічого – такий її девіз, адже вона вища за людину, вища за будь-які докази і виправдання.
«…Як вогонь мене спалила,
Не прощаючись, пішла.
Від любові залишилася
Споминів зола.
Тільки вітер у обличчя,
А її нема…
Хтось когось ночами кличе.
Непроглядна тьма».
Прочитавши книгу «Сніг без ґрат», ви зможете осмислити безліч вражаючих фактів про цю людину, неймовірні деталі з її біографії, дізнатися, які спогади мають про неї інші особистості, а ще – побачити, що є мужні люди, для яких пронести їхній Хрест до переможного кінця є найбільшою нагородою, найважливішою відзнакою. Адже, зрештою, саме такою повинна бути зброя проти смерті й забуття, можливість жити в наступних поколіннях віруючих, залишаючись охоронцем наших сердець.
Лідія Батіг
Повязані записи
