Свята Варвара народилася в сім’ї заможного купця у фінікійському місті Іліополь. Рано втративши матір, вона виховувалася деспотичним батьком. Бажаючи вберегти її від спокус, купець збудував башту, де свята Варвара зростала, наче пташка у золотій клітці. Втім, донька на батька не сердилася, обравши собі відрадою споглядання земних і небесних краєвидів. Дівчина завжди замислювалася над тим, хто ж спромігся створити усі чудеса цього світу у їх гармонії та довершеності, у їх невимовній красі. Серце підказувало їй, що рукотворні ідоли із дерева, срібла та золота, яким поклонявся її батько, на таке не здатні.
Невдовзі святій Варварі було одкровення про Триєдиного Бога, Який створив цей світ. В її душі запалав вогонь Божественної любові, а життя сповнилося великого сенсу і умиротворення. Сам Дух Святий невидимо навчав дівчину істини та направляв її шлях. Юна Варвара не думала ні про багатства земні, ні про заміжжя – лише хотіла пізнати Христа та стати Його нареченою. Якось у від’їзд батька вона познайомилася у місті з християнами та сама прийняла хрещення.
Ця звістка настільки розлютила батька великомучениці, що той сам став її катом – після того, як не змусив відвернутися від істинної віри жорстокими тортурами. Страждання і приниження лише укріпили її віру у Спасителя до останнього подиху. За праведність і відданість Господь сподобив великомученицю Варвару вінцем святості.
У 1108 році чудодійні мощі великомучениці перевезла до Києва грецька царівна Варвара, коли вийшла заміж за правнука святого князя Володимира – Святополка ІІ. Зберігалися мощі у заснованому князем Михайлівському Золотоверхому монастирі, куди одразу линули паломники. Передання оповідає, що святиня захищала киян від пандемій холери у ХVІІІ – ХІХ століттях. Після руйнування Золотоверхої обителі мощі перенесли до Андріївської Церкви, а тоді – до Володимирського собору, де вони перебувають і донині.
У цей день просімо святу великомученицю Варвару зберегти і примножити наші духовні скарби та єдність.
Джерело: Православна Церква України
Повязані записи
