Нотки суму пробігають по застиглій масі невідомості. Десь там, у далечі віків, ще пульсує кров слави давніх предків, а юнацький максималізм досягає апогею у мальованій уяві майбутніх звершень. Цікаво, чи не такими настроями проймався типовий український хлопець, котрий мав намір присвятити своє життя постійній боротьбі за незалежність свого народу. Так чи інакше – це сталося, народилася Українська Повстанська Армія. У її ряди вступали відважні чоловіки і ще зовсім юні хлопчаки, які не могли просто дивитись на страждання своїх земляків. Згодом, після численних тренувань, триденній молитві та загартування боєм, у них викристалізується своє, самостійне бачення власної місії.
Звичайно, зловживання були, були й вчинки, які потребували розкаяння. Ці речі так чи інакше торкаються людей, що є різними, адже кожен має свій характер, недоліки або запальний немудрий план, приречений на провал. Проте, спільна ідея самостійності над якою думали підпільні голови, яким вдалося уникнути репресій, підігрівалась надією кращого майбутнього для наступних поколінь.
Чому Церква допомагала відчайдушним хлопцям УПА і сьогодні молиться за них, згадуючи їхні подвиги? Можна багато говорити, але їхньою рушійною силою була любов. Це любов до рідної землі, народу і Бога. Любов вимагає жертви, адже вона все перетерпить (пор. 1 Кор. 13, 7). Справедлива повага до неньки України, що виявляється у дії, заслуговує на честь до цих людей.
Але найважливішою завданням Церкви є спасіння кожної окремої людини і проповідування Слова Божого. Військові капелани, які тоді і тепер стоять пліч о пліч з воїнами і просто виконують свою місію, служачи кожному, хто потребує Бога. Можливо їхня присутність застерігає і тепер наших хлопців від нерозважних вчинків, що не принесуть добра нікому. Так, їм непросто, але Господь завжди терпеливо чекає, щоб ми розказали йому свій біль, кажучи: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас» (Мт. 11, 28).
Саме тому, сьогодні, коли ми згадуємо пам’ять тих, хто виступив попереду в обороні гідності, керуючись законом любові, маємо обов’язок молитися за тих, хто мужньо боровся і бореться за гідну незалежність нашої Батьківщини.
бр. Яків Шумило, ЧСВВ
Повязані записи
