25 грудня Православна Церква вшановує пам’ять святого Спиридона Тримифунтського. Виникає призадума – чому пригадують цього святого саме у день, коли за григоріанським календарем весь світ радіє з народження Спасителя. Чи це випадковість? Читаючи історію життя цього святого, можна дійти висновку, що це – справді “різдвяний святий”, який глибоко пережив народження Господа у своєму серці і утверджував у Нього віру, розганяючи хмари та оздоровлюючи хворих.
Святитель Спиридон Триміфунтський народився наприкінці III століття на острові Кіпр. Відомо, що він був пастухом, мав дружину і дітей. Всі свої кошти він віддавав на потреби ближніх і мандрівників, за це Господь винагородив його даром чудотворіння: він зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів. Після смерті дружини, в царювання імператора Костянтина Великого (306-337), він був обраний єпископом міста Тріміфунта.
У сані єпископа святитель не змінив свого способу життя, з’єднавши пастирське служіння із справами милосердя. За свідченням церковних істориків, Святитель Спиридон в 325 році брав участь в I Вселенському Соборі. На Соборі святитель вступив в словесне змагання з грецьким філософом, що захищав аріанську єресь. Проста мова святителя Спиридона показала всім неміч людської мудрості перед Премудрістю Божою. В результаті бесіди противник християнства зробився його ревним захисником і прийняв Святе Хрещення.
На тому ж Соборі святитель Спиридон явив проти аріан наочний доказ Єдності в Святій Трійці. Він взяв у руки цеглу та стиснув її: миттєво вийшов з неї вгору вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця. «Це три стихії, а плінфа (цегла) одна, – сказав тоді святитель Спиридон, – так і в Пресвятій Трійці – Три Особи, а Божество Єдине».
Святитель з великою любов’ю піклувався про свою паству. За його молитвою засуха змінювалася рясним животворящим дощем, а безперервні дощі – сухою погодою.
Святий Симеон Метафраст, описувач його житія, уподібнював святого Спиридона патріархові Аврааму в чесноті гостинності. Також у святого був звичай із зібраного врожаю одну частину роздавати бідним, а іншу віддавати нужденним в борг. Сам він особисто нічого не давав, а просто показував вхід в комору, де кожен міг взяти, скільки потрібно, і потім повернути таким же чином, без перевірки і звіту.
Відома також розповідь Сократа Схоластика про те, як злодії вирішили викрасти овець святого Спиридона: пізно вночі забралися вони в кошару, але тут же невидимою силою виявилися пов’язаними. Коли настав ранок, святий прийшов до стада і, побачивши пов’язаних розбійників, помолившись, розв’язав їх і довго умовляв залишити беззаконний шлях і добувати їжу чесною працею. Потім, подарувавши їм по вівці і відпускаючи їх, ласкаво сказав: «Нехай же не дарма ви не спали».
Все житіє святителя вражає дивовижною простотою і силою чудотворіння, дарованою йому від Господа. У справедливості й святості прожив святий Спиридон земне життя і в молитві віддав душу свою Господу близько 348 року. В історії Церкви святитель Спиридон вшановується разом зі святителем Миколаєм.
Підготувала Юліана Лавриш, за матеріалами Фейсбук-сторінки “Ліствиця”
Повязані записи
