Рассел М. Лоусон, Ph.D
Один із викликів для віри в те, що Божа воля присутня у всьому, народжується тоді, коли ми дивимось на навколишній світ, у якому все менше релігійності та все більше насильства, тероризму й безбожницьких ідеологій. Божественний задум явно виходить за те, що людина може осягнути.
Віра в те, що Бог керує всім сущим, кидає виклик раціональності й секуляризму нашого світу, а соціальним мережам, академічному середовищу, сучасній науці та масовій культурі вона видається просто абсурдною (та сміхотворною).
Бог вимагає нашої віри навіть — а особливо — тоді, коли більшість не вірить у Боже Провидіння або відмовляється його приймати. Протягом більшої частини останніх п’ятисот років американської історії римо-католики стикалися з гнівом, спротивом, насильством, дискримінацією та втратою своїх невід’ємних прав. Найвідважнішими, найглибше переконаними в Божій волі були ті, хто виявив готовність померти за свої переконання — мученики.
Мученики є «свідками»* Божого Провидіння — настільки, що нерідко інтуїтивно передчувають власну смерть від рук невіруючих та гонителів. Мученики — це віддані віряни, які жертвують своїм життям заради Істини, усвідомлюючи, що Божа воля скеровує все, зокрема й їхні власні долі.
Також читайте: О. Петро Бойко: «Я би назвав смерть святих страстотерпців Бориса і Гліба феноменом»
Упродовж перших трьох століть американської історії мучениками зазвичай ставали місіонери, які несли Євангеліє корінним народам; одні сприймали його прихильно, інші — ні, і в таких випадках це оберталося насильством.
Протягом останніх двох століть суспільство, культура та технології сформували сучасний світогляд, який відкидає Бога і Його Провидіння, проголошуючи натомість, що людина є найвищим втіленням еволюції життя. До сучасних ідеологій, окрім дарвінізму, належать марксизм — віра в те, що в безбожному світі панують матеріальні сили; біхевіоризм — переконання, що люди за своєю природою ірраціональні й керовані підсвідомістю; та релятивізм, який стверджує, що істина залежить від примх індивіда. Коли такі ідеології панують над більшою частиною світу, для уряду стає простою справою перебрати на себе роль Бога і вимагати від мас покори та поклоніння.
Оскільки такі уряди часто придушують опозицію та мають під рукою силовиків, ті, хто обстоює Божу правду, нерідко приймають Божу волю — щоб їхнє життя стало свідченням Його Провидіння.
Те, що відбувалося в Мексиці у дев’ятнадцятому столітті, після здобуття нею незалежності від Іспанії, слугує яскравою ілюстрацією цього. Мексиканці ототожнювали Католицьку Церкву з імперіалістичною Іспанією, тож наступні після здобуття незалежності десятиліття відзначилися дедалі більшими утисками церковного впливу. Безперервне політичне протистояння між лібералами та консерваторами призвело до економічної, соціальної та культурної нестабільності — і однією з її жертв стала християнська мораль.
Беніто Хуарес, лідер ліберального табору, боровся проти влади та впливу Католицької Церкви. Ліберали спиралися на підтримку заможних та освічених верств населення у протистоянні з величезною масою неосвіченого селянства, яке зберігало свою віру і не піддавалося впливу модерних ідеологій. На початку ХХ століття утиски католиків вилилися у війну крістерос**. Мексиканська конституція 1917 року закріпила дію попередніх урядових актів, покликаних насадити секуляризм серед мексиканського народу.
Також читайте: О. Богдан Гелета ЗНІ: У боротьбі з власним гріхом ми вириваємося з трагедії, яка нас спіткала
Церква не мовчала в ті роки, коли модерність опановувала світ. Перший Ватиканський Собор, наприклад, проголосив:
«Усе, що Бог покликав до буття, Він оберігає і скеровує своїм Провидінням, яке простягається від краю й до краю та керує усім доладно. Усе оголене й відкрите перед Його очима, навіть те, що здійсниться внаслідок вільної дії створінь».
Майже століття потому Другий Ватиканський Собор дав проникливу оцінку модерності: «Ніколи раніше людина не мала такого гострого розуміння свободи, однак водночас постають нові форми соціального та психологічного рабства». Енцикліка Папи Пія XI щодо переслідування Церкви в Мексиці звинуватила мексиканський уряд у спробах викорінити Церкву в країні, позбавляючи її та її вірян базових прав, зокрема права на вільне віросповідання.
Чудовим, проникливим відображенням конфлікту між державою та релігією в Мексиці ХХ століття є роман Ґрема Ґріна «Сила і слава». Книга змальовує життя неочевидного мученика, відомого лише як «віскі-священник». Цей пияка та нікчема бере на себе несподівану місію служіння Божій волі, вділяючи Таїнства — насамперед Євхаристію — пригнобленому люду, повсякчас борючись із відчуттям власної негідності та жахом бути схопленим і страченим.
Йому протистоїть Лейтенант — палкий атеїст і прибічник урядових репресій. Його приводить у лють «думка про те, що в штаті досі лишалися люди, які вірили в люблячого й милосердного Бога», адже сам він вірить у «порожнечу — маючи абсолютну впевненість в існуванні вмираючого світу, що невпинно холоне, [та] людей, які еволюціонували з тварин без жодної на те мети». Лейтенант не зупиняється ні перед чим, аби схопити віскі-священника і не дати Таїнствам дарувати мексиканському народу надію, яка виходить за межі світської влади уряду.
Також читайте: О. Климентій (Стасів): «Бути ненавистю – душа холоне, бути любов’ю ‒ це небо»
Сповнена жаху покірність священника Божій волі у звершенніТаїнств зрештою призводить до його арешту та мучеництва. Книга глибоко осмислює те, що відбувається зі суспільством, у якому раціональна, світська держава забороняє релігійні переконання та практики, а люди черствіють та внутрішньо вмирають. Аби протистояти цьому, мученики і приносять себе в жертву.
Історичним прикладом, який підкріплює створений Ґріном художній образ, є Хосе Сабас Реєс Саласар (1883–1927). Уродженець мексиканського штату Халіско, Сабас був висвячений у Тамауліпасі — суворому та безплідному краї. Він служив там, аж поки урядові переслідування не змусили його втікати до Тототлана (Халіско), де, продовжуючи вділяти Таїнства вірянам, він знову наразився на репресії. Він здійснював священницьке служіння за часів президентства Плутарко Кальєса, чий уряд жорстоко переслідував католицькі богослужіння під страхом ув’язнення та смерті.
Отець Сабас розумів, що подальше таємне звершення Таїнств обернеться для нього неминучою загибеллю, проте не міг опиратися Божому поклику. Коли у 1927 році федеральні війська ввійшли до міста, розшукуючи католиків, отець Сабас знайшов прихисток у домі однієї з родин, якою опікувався. Щойно солдати ввійшли до будинку, Сабас — аби вберегти сім’ю від розправи через нього — вийшов зі схованки, знаючи, що арешт означатиме для нього тортури і смерть. Він віддався на Божу волю, прославляючи Господа, поки мучителі та кати повільно відбирали його життя.
Ще один приклад священницького мучеництва мав місце у Гватемалі лише пів століття тому. Стенлі Ротер (1935–1981) — звичайний хлопець із невеликого містечка в Оклахомі, який наприкінці 1960-х років став священником і вирушив місіонером до гватемальського села. Він прослужив там понад десятиліття на тлі ескалації насильства під час громадянської війни у Гватемалі. Усвідомлюючи, що його життя опинилося в небезпеці, у 1980 році він писав своєму єпископу:
«Реалії такі, що ми перебуваємо в небезпеці. Але ми не знаємо, коли і до яких методів вдасться уряд для подальших репресій проти Церкви… З огляду на ситуацію, я поки що не готовий звідси їхати. Є шанс, що влада відступить. Якщо мені надійде пряма погроза або наказ поїхати, я поїду. Але якщо мені судилося віддати своє життя тут — нехай буде так… Я не хочу кидати цих людей напризволяще».
Немає більш переконливого доказу сили віри, переконаності в Божій доброті та праведності підкорення Його волі, ніж прості слова Ротера: «нехай буде так». У них відлунює fiat (покірна згода) Діви Марії: «Нехай мені станеться…», і слова Христа в саду: «Не Моя воля, а Твоя нехай станеться».
Бог – Всевишній, Він дарує життя і вимагає життя. Хто ми такі, щоб відмовляти нашому Творцеві у своєму бутті, коли Він до цього кличе?
Більше про Ґрема Ґріна та його книги читайте в матеріалі на нашому сайті: Царство серед попелу. Ґрем Ґрін «Сила і слава» та Анатомія католицької класики: до 75-річчя «Кінця роману» Ґрема Ґріна.
Автор: Рассел М. Лоусон, Ph.D. — автор, історик і професор, який викладає та пише про вчених, дослідників і місіонерів; історію Америки, Європи та світу; а також історію ідей, особливо християнських. На формування його світогляду значно вплинули праці Папи Бенедикта XVI, що відображено у його майбутній книзі «Американські католики: Енциклопедична історія» (American Catholics: An Encyclopedic History, видавництво Bloomsbury, серпень 2026 р.), а також в інших книгах, зокрема «Різдвяне диво» (The Christmas Miracle) та «Метаморфоза: Як Ісус із Назарету переміг легіон гріха» (Metamorphosis: How Jesus of Nazareth Vanquished the Legion of Sin). Він веде блог на сайті theamericanplutarch.com.
Джерело: catholicexchange.com
*Слово «мученик» (грец. μάρτυς — martys) етимологічно означає «свідок».
** Війна крістерос (або Крістіада) — збройний конфлікт у Мексиці (1926–1929), спричинений жорсткими антиклерикальними реформами уряду президента Плутарко Кальєса, спрямованими на обмеження впливу Католицької Церкви. Повстанці, відомі як «крістерос» (від ісп. Cristo Rey — Христос Цар), виступали за право Церкви на діяльність усупереч політиці примусової (кривавої та блюзнірської – див. головне фото) секуляризації країни.
Також читайте: Мученики сьогодення
Франц Верфель: «Провидіння привело мене до Люрду»
«Я не можу обмежити своє священство церквою»: 36 років тому комуністи вбили о. Єжи Попелушко
Повязані записи
