У кожної людини є голос совісті; у кожного народу є особи, які не бояться прийняти глибоко до серця те, що промовляє Господь; те, що ми чуємо в глибині свого серця; те, до чого нас закликає внутрішній голос. Такі глибоко моральні процеси відбуваються у житті кожної людини, однак схожі явища можна помітити у глобальних вимірах, коли велика група людей, споріднених національними коренями, або кажучи іншими словами – цілі народу, сприймають або відкидають голос Істини, який до них промовляє.
Роздумуючи над писаннями пророка Єремії, який надзвичайно глибоко переживав моральний та духовний занепад свого народу, мимоволі виникає бажання знайти і у нашому народі особу котра б так глибоко розуміла моральні процеси життя нації. Особу, котра б наслідуючи біблійного пророка, вказала б на глибокі моральні проблеми, які інколи є прикритті зовнішніми успіхами та досягненнями. І ось саме оті Шеченкові слова: „А в нас!.. На те письменні ми, читаєм Божії глаголи!.. І од глибокої тюрми та до високого престола – усі ми в золоті і голі…”, висловлені в його поезії „Кавказ” відчувається відлуння пророчого слово до свого народу: „І як ви можете казати: Ми мудрі! Закон Господній з нами! Так, певно, але брехливе перо писак перетворило його на брехню. Осоромились мудрі, збентежились і впіймались.” (Єр. 8. 8-9). Тарас Шевченко глибоко переживає і досконало представляє ситуації моральної „шизофренії”, коли тогочасне суспільство, подібно як ізраїльський народ в часи пророка Єремії, є глибоко переконане у своїй моральній, інтелектуальній та духовній перевазі над іншими, але водночас перебуває у глибокому полоні злоби, свавілля, брехні та лукавства. „Усе добро, сам Бог у нас! Нам тілько сакля очі коле: чого вона стоїть у вас… чом ви нам платить за сонце не повинні!”. Знаємо, що свій твір „Кавказ” Шевченко присвятив другові, який загинув у загарбницькій війні на Кавказі, в ситуації, коли прикриваючись високоморальними та християнськими цінностями, переслідувались цілком протилежні цілі. Потрібно зрозуміти, що для Тараса Шевченка важливо є, не лише представити несправедливість захоплення інших народів, але перед усім продемонструвати згубність духовного і морального поневолення, яке від рівня особистого переходить до рівня загально суспільного. „Ми настоящі християне!… У нас навчіться!.. В нас дери, дери та дай, і просто в рай… Продаєм або у карти програєм людей… не негрів… а таких, таки хрещених… но простих. Ми не гіпшани, крий нас боже. Щоб крадене перекупать, як ті жиди. Ми по закону!..”. А відповідь на ситуацію, що її змальовує поет дає пророк Єремія, що каже: „Вони відкинули слово Господнє; яка ж там у них мудрість? (Єр. 8.9). А в іншому місці пророк продовжує, показуючи який наслідок чекає на народ якщо він не відмовиться від злої дороги: „Я покину тоді народ мій і піду геть від нього, бо всі вони перелюбники, зрадників зграя. (Єр. 9.1) Не вистарчає хронологічно пережити події Майдану, замало є перенести його Героїв на сторінки історії чи ознаменувати їхніми іменами вулиці. Життєво необхідним є позбутись «моральної шизофренії», переживаючи – саме так, не переживши, а на щодень переживаючи «моральний майдан» свого власного очищення. І джерелом, з якого можемо черпати моральне натхнення, для нас – українців, безперечно може стати наш тисячолітній християнський досвід. Можна з певністю припустити, що особа, котра шукає Бога, ніколи не зможе в час війни ганебно продати за «тридцять срібняків» бронежилет українського воїна.
Шевченко ж, продовжуючи свою думку, ставить запитання яке є продовженням думки Біблійного пророка в час після приходу на світ Ісуса Христа: „За кого є ти розіп’явся Христе, сине божий? За нас добрих, чи за слово Істини… чи, може, щоб ми з тебе насміялись? Воно ж так і сталось… Просвітились! Та ще й хочем других просвітити.” Ці слова показують велику спорідненість між цими двома авторами. Цей текст демонструє що Шевченко черпав своє надхнення із Біблійних авторів і тим самим зробив своє слово актуальним не лише для свого часу, але і для всіх прийдешніх поколінь. Бо залишаючи це питання, закликає всіх нас, подібно як пророк Єремія, застановитись, і дати відповідь своїм власним життям.
Повязані записи
