Святкує в цей день вселенна зачаття Анни, що було від Бога: бо народила вона Ту, що Слово невимовно породила.
Кондак свята Зачаття святої Анни
Дуже важливим у житті християнина є те, аби вміти покластись на Бога, віддатись у Його руки, вміти жити згідно із Божим задумом. Дуже важливим у цьому вмінні покластись на Бога є, як ми писали у попередніх нотатках, вміти відмовитись від «побожного егоїзму». Тобто, продовжувати бути добрим християнином і ревним молільником не лише тоді, коли все добре, і все іде так, як ми задумали, але і тоді, коли все по-іншому, коли наші задуми не вдаються, і коли в серце закрадається спокуса нарікання на Бога. Саме в таких випадках допомагає християнину одна із трьох Божих чеснот – Надія. Християнська Надія – Надія на Спасіння та на «благоденственне і мирне життя» відрізняється від марних сподівань тим, що вона запевнена. Запевнена смертю і Воскресінням нашого Спасителя. Прикладом у християнській Надії для нас може бути свята Анна – мати Пресвятої Богородиці, празник Зачаття якою Богоматері ми сьогодні звершуємо, та її чоловіка – святого Йоакима.
Думаю, що кожен із наших читачів читав чи чув історію цього подружжя, тому нагадаю лише основну її суть. Подружжя Йоакима і Анни було безплідним. Тогочасним ізраїльським суспільством, у якому вони жили, – безплідність подружжя відчитувалась дуже однозначно – ці люди грішні, покарані Богом, адже вони, через свою безплідність, не мають шансу на те, аби саме від них народився Месія – Спаситель, якого так чекав весь народ. Але у випадку із подружжям Йоакима і Анни ця стереотипна парадигма дала збій. Адже всі знали і бачили, що вони праведні, проте відсутність дітей у старечому віці говорила, начебто, про інше. Цю проблему вирішив Бог, котрому праведне подружжя беззастережно довіряло і щиро та невтомно молилось. За їхніми молитвами Господь «розрішив узи бездітності» Йоакима і Анни, більше того, саме вони стали тією благословенною родиною, донька котрої стала не просто Матір′ю обіцяного Месії, але Матір′ю Воплоченого Слова Божого. Йоаким же і Анна не вчинили егоїстично, не «привласнили» дар Божий – свою дочку собі, але віддали Її на службу Богові, навіть не уявляючи наскільки ця служба стане винятковою і важливою.
Вони є великим прикладом для всіх нас. Як часто нам видається, що все іде не так, що все валиться з рук, що Бог нас не чує і не бажає чути, що Він про нас забув. У такі моменти раджу згадувати саме про приклад святих і праведних богоотців Йоакима і Анни. Мати, як і вони, безумовну і беззастережну довіру до Бога. Власне, вірити у те, що Бог нас любить, і як люблячий Батько бажає і дарує нам лише найкраще.
У цей святковий день щиро бажаю всім нам Великої і Беззастережної Надії! Надії на нашого Бога!
Володимир Мамчин
Повязані записи
