У світі полікультурному так складно не загубитись серед усіх цих традицій, звичаїв, вірувань. А ще складніше – знайти серед них себе. Усі вони немов йдуть до чогось єдиного та прагнуть відрізнятись водночас. Подібне нелегко осмислити. Та чи варто? Почуття віри єдине, чого не скажеш про релігії. Уявлення про такі «високі поняття», як добро і зло, гріх, справедливість і прощення, Народження Спасителя та його Смерть, Воскресіння – усі вони стали наскрізними. Як би ми міцно не заплющувати очі на таку дійсність.
Народження Спасителя, Різдво – день настільки особливий, що давно як вийшов за рамки релігійного. Завдячуючи маркетологам чи силі віри – це вже інше питання. Втім, кожна країна, кожна народність та, навіть, кожен дім зберігає свої, особливі правила святкування цього світлого дня. І релігія стала тим спільним знаменником, що зуміла об’єднати всіх. Про специфіку святкування Різдва серед людей, що називають себе православними, говорити нічого. Усе знаємо – усе практикували. А як щодо такої унікальної , як Вірменська апостольська Церква?
Хто не чув чи не знає, Вірменська апостольська церква – одна із християнських церков, що вирізняється з-поміж католицької та православної низкою особливостей у догматиці та обряді. Не дивно, адже саме Вірменія стала першою країною, що прийняла християнство за державну релігію. Що ж, і Народження Христа вірмени святкують доволі таки цікавим для інших християн чином. Напередодні свят ми поговорили з о. Ісагаком Погосяном, вікарієм Вірменської Апостольської Церкви.
Чому із п’ятого на шосте?
Святкування розпочинається п’ятого січня. Відповідно, в останній для вірменських парафіян день посту. «Вірменська церква як одна із найдавніших у світі дотримується древньої традиції понад 1700. Тож, вірмени в один день святкують Народження Христа та Богоявлення – згідно з давньою християнською традицією», – пояснює отець Ісагак.
Як і українці, у вірменів Різдво не триває один день. П’ятого січня, у переддень Різдва, віряни збираються у храмах для вечірніх богослужінь. Розпочинається Літургія о 17:00 та і моління триває 3 години. Тоді ж, за традицією, вірмени освячують лампадки та, під кінець служби, отримують благу вість – «Христос Народився!». За переконанням вірних, Ісус народився саме вночі із п’ятого на шосте січня.
Як переконує отець Ісагак, вікарій Вірменської апостольської Церкви, 24-25 грудня та 7 січня – дні, коли у свій час язичники святкували власні свята. Тому, аби привити у тогочасних людей звичку відзначати Різдво, на старі дати , як у інших християнських країнах, «наклали» нові свята. Ще одна ймовірна причина – особливості святкування Різдва у минулому. Отець Ісагак розповів, що раніше християни вважали за обов’язок у день народження Спасителя йти у паломництво до Єрусалиму і також в особливі свята, пов,язані із Христом і досі ця традиція практикується. Відповідно, дорога могла тривати днями. Тож давні християни відправлялись у подорож заздалегідь, щоб відсвяткувати Різдво і біля Гробу Господнього, і згодом повернутися до себе додому. Від цього і виникла кількаденна традиція святкування Різдва.
Свята Вечеря у вірмен триває цілу ніч
Після вечірнього богослужіння та радісної новини свято у вірмен тільки розпочинається. Хоча вечірній піст та особливу вечерю ніхто не скасовував. Отець Ісагак зізнається, що торжество у них не таке пишне, як у нас, українців. Страв у вірменських господинь далеко не дванадцять – усе більш ніж скромно. Обов’язково до столу подається рис із сухофруктами, риба, страви із домашньою зеленню та гата – традиційний вірменський хліб із солодкою начинкою. «І зовсім трохи вина», – зізнається отець. А у центрі столу вірмени ставлять не свічку, а зазвичай освячену лампадку.
А також, отець Ісагак додав: «У кожному регіоні свої особливості святкування Різдва – свій традиційний одяг, танці і пісні. Одна із найдавніших традицій – прикрашання дерева. Лише нещодавно у нас почали прикрашати ялинки. Це символізує Дерево Життя із Раю». Що очікувано, за різдвяні іграшки у Вірменії завжди слугували сухофрукти. А ще – вироби майстрів із дерева та сталі, прикраси ручної роботи господинь, шкарпетки.
Не обходиться святкування Різдва у Вірменії і без звичних усім колядок. Тільки-от колядувати діти розпочинають звечора п’ятого січня. І поки дорослі святкують народження Христа традиційними танцями, малюки ходять домівками і сповіщають радісну новину колядками. За це їм роздають цукерки та, звісно, домашню гату. А у оселях, де є незаміжні дівчата, на дверях паркану зав’язують червону нитку – аби привернути увагу молодиків. Тільки-от це вже стосується традицій не релігійних. Це особливо було розповсюджено зокрема у Західній Вірмені, а також у вірмен, які живуть у Грузії.
Святий Вечір, безсонна ніч і наступного дня – продовження святкування. Як належно, у день Різдва Христового вірмени йдуть до храму. Служба розпочинається вранці о 11:00. Цього дня у Вірменській апостольській церкві освячують воду. Втім, і цей обряд у вірмен вважається унікальним. Адже тільки вірменські священики додають до води миро. Після богослужіння вірмени святкують цей особливий день у колі рідних і не тільки. За словами отця, у них завжди відкриті двері для неочікуваних гостей. Наприкінці року і на початку наступного року вірмени також освячують нар -гранат. У граната як у царів є своєрідна “корона” і цей образ дуже поширений у давніх християнських Літописах і гранат символізує і Христа, і християнство, і Христа і саму нашу планету. Це порівняно нова традиція.
7 січня вірмени діляться радісною новиною із покійними
Сьомого січня, коли Церкви східної вітки тільки оголошують радісну новину, у вірмен правлять Богослужіння за упокій. А після – віряни йдуть сповіщати радісну новину покійним. На кладовище вірмени беруть із собою зазвичай ту ж лампадку, яку вони освячували на Святий Вечір.
Традиції дивують тільки тоді, коли дивиться на них сторонній оповідач. Складно навіть уявити, наскільки дивакуватими можуть здатись українські релігійні і народні обряди погляду зі сторони Заходу.
Анна-Марія Штіль
Фото надані о. Ісагаком
Повязані записи
