Початки геральдики пов’язують із виникненням гербів у Західній Європі у першій половині ХІІ ст.: часи хрестових походів та перших лицарських турнірів. Більшість геральдистів притримується думки, що герби виникли на території сучасних півночі Франції, Прирейнської Німеччини, півдня Англії, Швейцарії та півночі Італії. Поява геральдики збіглася із поширенням прізвищ і була однією з нових форм самоідентифікації західноєвропейського середньовічного суспільства.
У першій половині ХІІІ ст. герби, які спочатку використовувалися між військовими аристократами, поширилися серед іншої знаті. Вони використовувались, як знаки ідентифікації на печатках, як позначки власності на різноманітному майні та як декоративні мотиви у мистецтві. У XIV ст. геральдична мода набула популярності у всіх верствах населення від військової і міської знаті до селян. Окрім особової геральдики стрімко розвивається територіальна та церковна таким чином об’єднуючи усі сфери діяльності суспільства. З початком Ренесансу, у Західній Європі зародився звичай надавати герби легендарним особам давніх до геральдичних часів — героям античних світів, біблійним персонажам, святим і філософським поняттям.
Львів як багатонаціональне та мультикультурне місто із багатою християнською традицією завжди тісно пов’язувало себе із багатьма святими, що жили або були патронами-захисниками Львова. Римо-католицькі святі міста Ян з Дуклі, Яків Стрепа, Станіслав Костка та багато інших були зі шляхетських родин та користувалися своїми власними гербами.
В колишньому єзуїтському храмі святих апостолів Петра та Павла (сьогодні Гарнізонний храм однойменних святих) у вівтарній частині розташовані чотири святих-єзуїта, що були шановані на території Речі Посполитою до якої від XIV до XVІІІ ст. була приєднана Галичина. Серед них Ігнатій Лойола та Станіслав Костка.
Ігнатій Лойола – Іньїго Лопес де Рекальде Лойола народився приблизно 1491 року у замку Лойола міста Айспейтія країни Басків. В заможній шляхетній родині Лойола-Оньяз. Герб святого Ігнатія дуже давній і має свою історію. Щит герба поділений на дві частини в кожній з яких відображені герби двох потужних родів Оньяз та Льойола. За легендою свій герб родина Оньяз отримала від короля Альфонсо XI Кастильського в нагороду за героїзм, вірність, хоробрість та відданість семи братів у битві при Беотібарі 19 вересня 1324. Ця битва відзначилась поразкою величезної армії, набагато меншій, в якій і перебували представники роду Оньяз. Герб виглядав як сім червоних смуг на золотому полі.
На гербі родини Лойоли, який можна побачити на фасаді замку в якому народився Ігнатій, зображений чорний казан (чайник), що висить на ланцюгу обабіч якого двоє вовків піднятих на задні лапи. За родинною легендою чайник символізує місцеву гостинність та щедрість, а присутність вовків свідчить, що навіть після бенкетування, завжди було що-небудь навіть для недругів (грабіжницьких вовків).
Станіслав Костка – походить із давнього польського роду гербу Діброва. Батько Станіслава був сенатором Польського королівства і тому синам дав високоякісну освіту в Клодаві та Відні. Молодий святий помер після короткої хвороби у віці сімнадцяти років, на свято Успіння Богородиці. За польських часів, Станіслав Костка традиційно вважався покровителем і опікуном міста Львова.
Герб Діброва родини Костка можна побачити в тому ж таки єзуїтському храмі в каплиці святого Станіслава Костки – у синьому полі на плечі срібної підкови золотий, кавалерський хрест. При основах підкови дотичні у скіс такі самі хрести. У клейноді над шоломом у короні чорне крило, прошите срібною стрілою ліворуч.
Герб Діброва (Dąbrowa) – польський шляхетський герб, що дарований лицареві Діброві в 1246 р. польським князем Конрадом Мазовецьким за перемогу над язичниками.
З гербом Діброва пов’язана своя легенда. Історія розказує, в давні часи ятвяги, литовці та пруси вторглися у Мазовське князівство та почали жорстоко нищити край і вбивати людей. Лицарі довколишніх земель кинувся на боротьбу з ворогом. Та польські війська були надто слабкі, щоб перемогти ворога. Тоді воєначальник наказав розбити табір у дубових хащах (Dąbrowa – діброва) та чекати кращих перспектив для бою. Неприятелі, однак, викрили їх місце знаходження, напали і розбили мазовське військо. Але один з лицарів не в силах примиритися з ганьбою, повернув коня на неприятеля. Опинившись між ворогами, він кільканадцять з їх числа, поклав. Побачивши це, шляхта кинулась героєві на допомогу і перемогла ворогів. На згадку про цей випадок відважному лицареві додали до його герба, де був хрест на підкові, ще два (бо пробився через два табори язичників) хрести, які мали б символізувати поразку ворогів Святого Хреста. Назва герба походять від діброви (дубового лісу), в якому тимчасово розташовувалися лицарі.
Тарас Завадовський
Повязані записи
