У неділю, 19 квітня, Львів став приймаючим містом братів і паломників спільноти Тезе. До нас завітали понад 60 молодих людей із Польщі, Франції, Німеччини, Португалії, Італії, Росії та інших країн, щоб спільно молитись за мир в Україні. За традицією спільноти усіх паломників Тезе прийняли наші львівські сім’ї.
Щоб дізнатись, як це було, ми завітали до однієї сім’ї, де поспілкувались із молодим гостинним господарем Миколою Шевчуком та його гостем Лукашем із Познані, який, як виявилось, взимку минулого року приймав участь у Революції Гідності.
– Миколо, як Ти дізнався про зустріч спільноти Тезе у Львові і можливість прийняти гостей до себе додому?
– М.: В Тезе я вже був тричі – це дві зимові поїздки і одна літня. Оскільки всі рази їздив із Комісією у справах молоді ЛА УГКЦ, тому в мене є підписка на події та заходи, які вони організовують. І як тільки я отримав листа про те, що Тезе відбудеться у Львові і шукають сім’ї, які готові прийняти паломників, то я зголосився.
– А чому вирішив стати «host family», тобто приймаючою сім’єю?
– М.: Основна моя мотивація це мабуть те, що мене вже двічі приймали різні сім’ї, а також один раз я жив в спільноті Тезе у Франції. Для мене це дуже цікавий досвід, адже люди показують свою гостинність, знайомлять з містом, країною, традиціями. І я теж вирішив, що цього разу хочу когось прийняти. А з іншого боку, для мене це також дуже пізнавально, адже часто ми будуємо своє уявляння про людей з інших країн на основі стереотипів, які побутують в нашому суспільстві. Одні люди, на нашу думку, надміру зверхні, інші десь жадібні, а треті – ще якісь. Але, коли ти зустрічаєшся з тими людьми особисто, часто стереотипи руйнуються як будинок із піску. І я також, мабуть, хотів розвіяти певні стереотипи про нас, які можливо побутують в Європі.
– Можливо в Тебе були й інші ситуації, коли руйнував чужі стереотипи?
– М.: Мабуть і так. Я не можу сказати про конкретну ситуацію, але в будь-якому випадку під час подорожей зустрічав багато людей, які мені ставили запитання. Їх цікавило: що, як, чому? І це не обов’язково стосувалося теперішньої ситуації в Україні. Мабуть, людям завжди цікаво знати, як такі самі люди живуть в іншій частині світу чи континенту. І в особистій розмові можна дізнатись дуже багато цікавих речей. Ти просто пізнаєш людей, а люди дізнаються більше про тебе.
– У яких зустрічах Тезе Ти брав участь і що цікавого запам’яталось?
– М.: Я був у Тезе в Стразбурзі під час зустрічі Нового, 2014 року, був у літньому Тезе минулого року і цієї зими їздив у Прагу. На своє перше Тезе у Стразбург мені запропонував поїхати мій брат. І вийшло так, що я відразу записався у групу волонтерів, а не простих учасників, хоча взагалі не знав, що таке Тезе. Я прийшов у Молодіжну комісію, впевнено записався, а вже потім в самому кінці запитав у Орисі, координатора та організатора поїздки, що ж таке те Тезе. Пам’ятаю, вона засміялась і сказала: «Ну от так, зовсім не спалився. Їдеш і не знаєш куди». Але нічого, поїхав, був у команді Bus welcame, тобто зустрічав і координував приїжджі автобуси. Мені дуже сподобалось, як там все організовано. І мені дуже приємно, що зараз ми провели таку саму зустріч у нас у Львові.
– Скільки учасників Ти планував прийняти?
– М.: Я був готовий взяти чотирьох паломників. І з одного боку мені дуже приємно, що у Львові люди виявилися настільки гостинні, що в підсумку мені випало приймати тільки одного гостя. Але, якщо чесно то хотів би прийняти і більше (посміхається).
– Ти готував якусь спеціальну програму прийому для своїх гостей?
– М.: Так, трішки готував. Перш за все, вирішив познайомити їх з нашими національними стравами, в чому мені звісно допомогла мама. Ми приготували вареники з картоплею та грибний соус. Також я роздобув справжню карпатську бринзу і ще ми запекли м’ясо. Крім цього також маю досвід проведення екскурсій по Львову, тому, думаю, зумів показати наше місто своєму гостю.
– Як Тобі цього разу бути в ролі приймаючої сім’ї, а не в ролі гостя?
– М.: Насправді для мене різниця дуже незначна. Тому що це є дві сторони, які намагаються порозумітися та поспілкуватися. Просто цього разу я – та сторона, яка намагається більше допомогти, а раніше більше допомагали мені. Все інше для мене те саме.
– Чим для Тебе є Тезе?
– М.: Насамперед Тезе – це спільна молитва, спілкування і руйнування стереотипів. Молитва в дусі Тезе є унікальною, адже вона підходить для всіх, тобто не суперечить жодній з християнських конфесій. Тезе дозволяє зібрати молодь, та й не тільки, але в першу чергу це молодь Європи і всього світу, щоб спільно помолитися, поспілкуватись, потоваришувати.
– Лукаш, а чому Ти вирішив брати участь в цьому Тезе?
– Л.: Це вже моя п’ята зустріч Тезе. До того був у Празі, Стразбурзі, Римі і Познані. На останній новорічній зустрічі у Празі якраз оголосили, що буде можливість приїхати на Тезе в Україну, то я ще тоді собі постановив, що приїду. Україна мені дуже імпонує і саме в такий непростий для вас час, я хотів бути з вами і молитись разом.
– Скільки разів Ти відвідував Україну?
– Л.: Ой, багато (посміхається). Мабуть разів десять був у Львові, в Києві -десь п’ять, а ще був на Сході і в Криму. Минулої зими я був на Майдані в Києві. За своєю професією я – військовий, працюю в польській армії вже два роки. Був з миротворчими місіями в Іраку. І, коли на Майдані почалися розстріли, то мої знання теж пригодились, адже я допомагав вичисляти снайперів і звідки вони стріляють.
– А як Ти поєднуєш молитву і військову справу?
– Л.: За віросповіданням я – католик, часто ходжу в костел. Там, до речі, я і зі своєю дівчиною познайомився. Проте я також відчув поклик, що потрібно допомагати і захищати слабших за себе, тому вибрав такий спосіб. Мені моя робота подобається і я її сприймаю саме як можливість допомогти іншим.
– Чим для Тебе є Тезе?
– Л.: Дуже подобається пізнавати нових людей, і католиків і людей іншої віри. Люблю, коли люди є разом. Хоча ми всі є різними, але у Христі ми всі – єдині. Найважливіше, щоб ми були разом, бо християни мають перебувати в єдності.
Розмовляла Христина Жидецька
Повязані записи
