Злагоджений, мистецьки досконалий церковний спів є великою притягальною силою і окрасою Богослужбової відправи. Він сприяє глибшому зануренню в стан молитовного споглядання та зростанню побожності. Важливим моментом є також те, що спів хору під час Служби Божої в Земній церкві поєднується зі співом ангелів у Небесній церкві. З огляду на вище зазначені обставини, церковному співу приділялася особлива увага під час богослужбових відправ впродовж століть.
Це помічали навіть іноземці, які опинялись на наших землях. Так, у другій половині 17 ст. Макарій Третій, патріярх Антиохійський та всього Сходу подорожував до Московського царства. Дорога із Сирії пролягала через Україну. Збереглися подорожні нотатки сина патріярха Павла Алепського про цю поїздку. Він зазначав, що “назустріч вийшли тисячі люду, сила-силенна. То були мешканці міста Рашків, яке розташоване на березі Дністра. У нас викликала подив пречудова риса – освіченість козаків, де навіть більшість їхніх дружин і доньок вміють читати і знають порядок богослужінь та церковні наспіви. Тут навіть сиріт навчають грамоти. Та ніщо нас так не дивувало, як врода маленьких хлопчиків і їхній спів, що йшов від самого серця. Справді, спів козаків тішить душу й відганяє журбу, бо приємний, іде з глибини душі й неначе з одних уст. Вони дуже люблять співати по нотах, люблять ніжні й солодкі мелодії; на Службі Божій стоять від початку до кінця непорушно, мов каміння, безупину доземно кланяються і всі разом співають молитви та, найдивовижніше, що в усьому цьому беруть участь і маленькі діти. Ревність їхня нас просто-таки вражала. Ми помітили у цьому благословенному народі побожність, богобоязливість та благочестя дивовижні. Велике достоїнство цієї благословенної країни козаків у тому, що тут немає жодного чужинця іншої віри, а самі лише православні, вірні та побожні”. На завершення Павло Алепський висловлює захоплення від побаченого і пережитого в Україні та радість від спілкування з козаками.
Важлива роль у плеканні церковного співу належить найдавнішому в Україні Львівському Ставропігійному Успенському братству, яке засноване у 1585 р. при храмі Успення Пресвятої Богородиці. Згідно статуту братської школи, вчитель мав бути набожним, мудрим, скромним, стриманим, а не пиякою, гулякою, хабарником. Він повинен дбати про вокальні дані учнів, щоб голос звучав рівно у всіх регістрах, турбуватися про їх матеріяльний стан, щоб через нестатки хтось бува не покинув навчання. Музичне виховання у Львівській братській школі відбувалось під суворим наглядом керівництва, оскільки її учні брали участь у церковному хорі, який складався як з малолітніх (дисканти, альти), так і дорослих співаків (тенори, баси).
Цікаво відзначити, що Львівське братство виділяло для хористів частину своїх грошових прибутків. Велика музична бібліотека братства налічувала понад 400 різних церковних творів, серед яких були Служби Божі навіть на 18 голосів, а також на 11, 8, 6, 5, 4 і 3 голоси. Авторами цих Літургій були такі композитори: Пекалицький, Шаваровський, Дилецький, Бишовський, Гавалевич, Колядчин, Мазурек, Яжевський.
Слід згадати відомий факт, як у 1591 р. учні братської школи вітали митрополита Михайла Рогозу 12-тиголосним хором. А в кінці 17 ст. (1691 р.) члени Львівського Успенського братства вислали музично обдарованого братчика Базилевича на науку до Києва. Здобувши освіту в Києві, Базилевич повернувся до Львова і працював диригентом хору братської школи, а також компонував музику.
Плекання співочих традицій у Львівському братстві було підхоплене іншими братствами в Україні, зокрема, Київським (1615 р.) та Луцьким (1617 р.). Про якість музичної освіти в братських школах в 17 ст. красномовно свідчить факт, який стався в Луцьку 1627 р. Через заздрість учні польської колегії єзуїтів влаштували збройний напад на братську школу і викрали кількох кращих співаків, які навчалися коштом побожного Луцького братства.
Дуже промовистим є також те, що багато українців жертвувало кошти на допомогу церквам і братствам для оплати хористам, диригентові та забезпечення їх нотами. Так, наприклад, львівський міщанин Костянтин Корнякт (грек за походженням) у своєму заповіті 1604 року виділив значну суму грошей для Успенської церкви й Онуфріївського монастиря з виразною вимогою, щоб частина цих коштів використовувалася для дяків, співаків та їх учнів.
Деякі львівські владики утримували у себе не тільки хори, але й оркестри. Диригентами капел львівських владик бували нераз найвизначніші музиканти свого часу. Так, в єпископа Йосифа Шумлянського керував капелою один з найвидатніших українських композиторів другої половини 17 ст. Симеон Пекалицький. А диригентом капели львівського єпископа в середині 18 ст. був композитор Андрій Рачинський, який у 1753 р. став придворним капельмейстером гетьмана Кирила Розумовського.
У Львівському храмі Успення Пресвятої Богородиці, як найдавнішому осередку української багатоголосної церковної музики, і в теперішній час підтримуються славні співочі традиції. Останні 12 років церковним хором “Оранта” керує відомий львівський диригент Світлана Карпович, випускниця Львівської консерваторії ім. М. Лисенка. Під її орудою цей колектив гідно репрезентував українську духовну хорову музику за межами України – Австрія (Відень, 2009 р.), Німеччина (Фрайбург, 2009), Польща (Сянік, 2007), Болгарія (Поморіє, 2011). Хор бере також активну участь у підтримці вірних в різних регіонах України – Харків, Гадяч (Полтавська обл.), Зарваниця, Яворів, Городок.
До репертуару колективу входять насамперед твори української духовної музики (Дмитро Бортнянський, Максим Березовський, Артемій Ведель, Михайло Вербицький, Кирило Стеценко, Микола Леонтович), колядки, щедрівки та інші обрядові українські народні пісні, а також зарубіжна класика, зокрема “Gloria” Антоніо Вівальді. “Оранта” стала лауреатом І премії на фестивалі-конкурсі “Пісні незабутого краю” у Городку (Львівська область, 2012 р.).
Цікавою була творча співпраця хору із симфонічним оркестром Фрайбурга у 2008 р., яку колективи презентували на концерті духовної музики в Органному залі у Львові та відповідно у Фрайбурзі. Декілька разів “Оранта” побувала в Уйковицькому
Кирило-Мефодіївському монастирі в околиці Перемишля у Польщі.
Хор приймав участь у щорічних фестивалях у Львові “Велика коляда” при храмі Пресвятої Євхаристії УГКЦ, “Великодні дзвони” при Преображенській церкві УГКЦ, “Кермеш на Покрову” при Покровській церкві УАПЦ у “Прощанні з колядою” та вечорах пам’яті видатних особистостей церкви, що організовуються Львівським Ставропігійним Братством св. ап. Андрія Первозваного. Також, колектив є засновником та організатором щорічного фестиваль Богородичних піснеспівів “Богородице Діво, радуйся”. Кожної неділі хор супроводжує Архиєрейські Богослужіння, які відправляє Митрополит Львівський УАПЦ Макарій.
На думку митрофорного протоієрея о. Ігора Бурмила, настоятеля кафедрального храму Успення Пресвятої Богородиці (м. Львів), церковний хоровий спів виконує високу місію як одного з вагомих чинників наповнення вірних Божою благодаттю та створення глибокого молитовного побожного настрою. А святий Іоан Золотоустий стверджував, що співана молитва є подвійною молитвою.
Оксана Захарчук
Повязані записи
