“Церква систематично працює над превенцією сексуального насильства” – Христина Шабат

Про що йдеться?

Ідеться про те, що за останні 30 років стало зрозуміло, що будучи в суспільстві члени церкви також є його зрізом. Ми говоримо про сексуальне насильство зі сторони духовних осіб.

Цих випадків не є багато, але в інституції, яка інсталює надію вони є кричущо жахливими.

Мене вразило як деякі зі спікерів під час виступів були дуже експресивними. Їм було важко контролювати свої емоції, вони хотіли кричати про проблему. Про те, що так сильно ранить їхнє серце.

Церква розуміє, що люди готові пробачати помилки, але не брехню. Тому тут важливо правильно реагувати і казати правду.

Попри кризу і скандали пов‘язані з сексуальним насиллям над дітьми духовенством у різних країнах церква не ховає голову в пісок. І це прекрасно.

Я була здивована, що у багатьох країнах немає ефективних державних механізмів превенції, я думала так лише у нас.

Але у церкві вони є. Отже кожна країна має створені ефективні структури для превенції сексуального насильства над дітьми. Зазвичай це центри схожі до Центр гідності дитини. А також структури, покликані для інтервенції. Тобто, якщо хтось став жертвою насильства зі сторони духовенства існують спеціальні відповідальні особи у кожній єпархії, обовязком яких є прийняття повідомлення про злочин, розслідування та негайне інформування про зголошення до Святого Престолу.

В Україні теж існують такі структури. Скоро ми опублікуємо списки відповідальних осіб по осередках, зараз їх можна знайти на сайтах єархій. Також можна звернутись у Центр гідності, ми спрямуємо.

Так от. Фантастичні люди займаються темами безпекі дітей у церкві. І я шалено натхненна повернулась.

Що ще було? Було багато чутливих пинань. Наприклад, чи повинна церква враховувати сучасні дослідження нейробіології та психології? Як іти в ногу з часом? Чи втрачає церква жінок, у Польщі у зв‘язку з протестами.

Що таке проблема віри? Чи насильство є проблемою віри? Який етичний вимір стосунків?

Хто був?

Єпископи, свящиники, монахи, представники комісій, керівники центрів захисту дітей, члени папської комісії з України, Польщі, Угорщини, Хорватії, Албанії, Словаччини, Чехії, Литви, Білорусії, Росії.

Як просто здогадатись, я була учасницею як делегат України від УГКЦ, разом з о Савою та вл. Теодором. Також були делегати від України від РКЦ та УГКЦ Закарпаття.

Що далі?

Далі працюємо. Масова превенція, політики та добре розписані процедури не дають шансів імпровізації в період кризи.

Що найбільше запам‘яталось?

Не знала що так буває, але поїхала учасником, а в результаті стала учасницею фінальної панелі. 15 хвилин для кардиналів, єпископів , колег з інших країн англійською на болословські теми здавалось нереальним. Але я це зробила! І навіть жарт мій був смішним))

Поділюсь своїм «браком сну» в наступних постах.

Із фб-сторінки Христини Шабат із Центру гідності дитини