Карантин – не відпочинок. У Свято-Михайлівському Видубицькому монастирі у Києві вирує робота. Монахи, священнослужителі, семінаристи виготовляють і розливають антисептик за рецептом Всесвітньої організації охорони здоров’я. Головне, щоб спиртовий розчин був понад 70% – кажуть волонтери. Вони готові виготовляти тисячі антисептиків за добу – але потрібна сировина, яку дуже важко зараз знайти: пляшечки і спирт: етиловий, чи ізопропиловий. Частину дизенфекторів вже передали бідним, які 4 рази на тиждень упродовж років збираються, щоб отримати обіди у рамках роботи Відділу соціального служіння ПЦУ (наразі такі обідні зустрічі припинено через карантин). Інші партії антисептику передають у єпархії Православної Церкви України у різних областях. Ми поспілкувалися із керівником відділу Соціального служіння Київської Митрополії ПЦУ Романом Холодовим про те, чому порушити карантин – це те саме, що зайти у палаючу хату і про соціальне служіння, яке на думку нашого співрозмовника, сьогодні є обов’язком кожного.
Допомогти волонтерам, які виготовляють антисептики можна фінаносово, або закупівлею сировини: 5363542010749456 Холодов Р.
-Як знайти у собі відвагу на волонтерство під час карантину? Адже деякі люди не долучаються до соціальних ініціатив просто тому, що бояться заразитися вірусом…
-Мені здається, боятися заразитися – це вже добре. Це значить, що є турбота про безпеку, отже людина і себе хоче вберегти і про своїх рідних дбає. Соціальне служіння наразі – це той обов’язок, який має кожна родина. Діти мають допомагати своїм батькам, дідусям,самотнім сусідам. Не треба десь далеко ходити і шукати когось, кого ти не знаєш. Зараз кожен повинен це соціальне служіння нести у своїй родині, у своєму куточку.. У цьому немає небезпеки. І важливо дотримуватися елементарних правил: миття рук,з милом, антисептиком, маски, рукавички.
-Карантин продовжено, а отже присутність у храмах мирян під час Великодніх Богослужінь також під питанням. Що Ви порадите людям, яким важко утриматися від реального, а не віртуального відвідування Богослужінь?
-Я довго думав над цим. Відвидини храму перепоповненого людьми, це так само як зайти в палаючий дім, але ніхто не забороняє якщо є нагода зайти в храм і дотримуючись соціальної дистації там помолитись, особливо якщо людині важко на душі. Піст – це час для подвигу, подвигу для своїх рідних, який сьогодні полягає у тому, щоб все ж не порушити цей карантин . І створити свою маленьку Церкву,приділити час одне одному. Кожна родина – це маленька Церква, і час її створити. І не потрібно спокушати Бога своєю безпечністю. Це безвідповідально з нашого боку наражати рідних і близьких на небезпеку. Все буде добре! Чим швидше ми дисциплінуємося,тим швидше пройде цей карантин та відчуємо справжню радість. Станемо більше цінувати похід до храму, Таїнство Причастя, саме Богослужіння і бувати у церкві частіше.
-Що Ви можете порадити вірянам, щоб не впадати у паніку і у певний відчай? Бо деякі люди,коли почули, що необхідно бути на карантині ще 4 тижні – відчули сум.
-Нам залишається перебувати на карантині 4 тижні. Євангелій також є 4. От читанням їх і можна зайнятися! Почитайте добру художню літературу,її є багато якісної. Наважтеся поговорити на важливі теми, опануйте нові науки через онлайн. Я розумію, що складно фінансово буде сприйняти це все, треба якось жити. Однак ця ситуація вже склалася. Тому займіться підтримкою своїх рідних і час швидко пройде. Зробіть те, про що давно мріяли. Можливо,опануйте іноземну мову, або подивіться онлайн-курси гри на гітарі, або відкрийте для себе нові грані фітнесу. Можна зацікавитися настільними іграми. Карантин – це час зупинитися і про щось подумати, справді важливе для нас. Це той момент, коли можемо просто побути з рідними. Цінуйте це. Потім всі знову розбіжаться у своїх справах. Але, якщо подивитися як українці дотримуються карантину, то роблять вони це не дуже ретельно. За вікном багато людей. У більшості вони ігнорують карантин. Тому я прошу: “пошануйте тих лікарів, які будуть далі працювати!”. Ми зараз також розвозимо медиків і бачимо, наскільки вони засмучені, коли зустрічають цей натовп, який іде десь по магазинах, чи у своїх справах. Лікарі сумні зараз, бо розуміють, що це ляже на їхні плечі.
Фото із https://www.depo.ua/, статті “Як священики ПЦУ виготовляють антисептики для нужденних і медиків”, журналіста Олександра Хоменка, а також із особистої фб-сторінки Романа Холодова
Повязані записи
