У гості до святого Онуфрія. Штрихи до історії давнього монастирського комплексу у Львові

Так склалося історично, що представників родів Вишневецьких та Острозьких, великих магнатських родин, більше асоціюють із Центральною Україною. Тим не менше, сторінки історії Львова й Львівщини також рясніють частими згадками імен діячів що із Вишневецьких, що із Острозьких. Щодо останніх, то один із них – князь Костянтин Іванович Острозький. Саме він у перші десятиліття XVI століття викупив у львівських міщан ґрунти, на яких у 1550-хроках почали зводити муровані церкву й монастир святого Онуфрія. У подальшому згаданий обєкт стане важливим центром суспільного та культурного життя Львова. Книгодрукування у нашому міста та й Україні загалом важко уявити без згаданого комплексу. 25 червня – це День вшанування памяті святого Онуфрія. З цього приводу говоримо про монастирський комплекс імені даного святого у Львові. 

Передісторія

Монастир святого Онуфрія у Львові вважається одним із найдавніших сакральних об’єктів міста. Заснування цієї обителі датують ХІІІ століттям. У контексті останнього часто звучить ім’я Лева Даниловича, сина короля Данила. Саме у грамоті цього правителя, виданій у 1292 році церкві св. Миколая, вперше згадується монастирський комплекс святого Онуфрія. Архітектурний ансамбль, храм на той час були дерев’яними й знаходились у верхній частині саду. З храмом на території обителі пов’язана історія Белзької ікони Богородиці. Бартоломей Зиморович, львівський хроніст XVII століття, писав про те, що цю реліквію передав під опіку ченцям монастиря ще князь Лев. Монахи зберігали ікону у великій таємниці, але в XIV столітті про це дізнався князь Владислав Опольський, тогочасний урядник цих теренів, який наприкінці XIV століття й перевіз її до монастиря у Ченстохові.

Друга половина XV століття – це час, коли відомості про монастирський комплекс святого Онуфрія у Львові стають більш деталізованими. Зокрема, реновація даного архітектурного ансамблю у другій половині XV століття пов’язана із іменем знаного у Львові міщанина Степана Дропана. У перебудову та відновлення монастиря він вкладав, у тому числі, власні кошти. Дещо згодом фундацію монастиря офіційно підтвердив король Казимир IV Ягеллон. На початку XVI століття землі для потреб монастиря придбав Костянтин Острозький. У середині XVI століття на цьому просторі постала мурована церква, яка й послужила основою для сучасного храму. Під час перебудови у середині XVII століття монастир набув вигляду оборонної споруди.

Архітектурні особливості

Церква часів Острозьких складалась із двох основних частин. Перша з них – це дещо більша побудова із присінком біля неї. Друга частина – це каплиця Святої Трійці. Знаковим є те, що до XVIII століття кожна зі згаданих частин мала окремий вхід. XVIII століття загалом стало переломним для історії даного комплексу. Так, якщо говорити про архітектурні питання, то у 1701 році, коштом вдови члена Ставропігійного братства Анастасії Красовської, було дещо розширено каплицю Святої Трійці. На початку XVIII століття збудували новий бабинець. Через сто років його розібрали і замінили на сучасний.

Під час перебудови, яку в 1815 – 1820 рр. провадили василіани, храм набув сучасного вигляду. Ще одна реставрація відбувалась на початку ХХ століття. Тоді, зокрема, добудували північну наву церкви. За реалізацію цього проекту відповідала фірма Івана Левинського.

Під крилом старших

До кінця XVI століття монастир святого Онуфрія у Львові підпорядковувався обителі в Уневі й залежав від неї. Над обома цими осередками стояв уже київський митрополит. Лише у 1589 році грамотою константинопольського патріарха Єремії комплекс святого Онуфрія було звільнено від даного обов’язку. Водночас, в той момент давня обитель у княжій частині Львова перестала залежати і від влади львівського єпископа. Від того часу старшим над монастирем стало Львівське ставропігійне братство. Такий стан справ було затверджено і відповідною грамотою короля Зигмунда ІІІ. Цей союз існував аж до 1762 року, коли монастир було звільнено від підпорядкування Успенському братству.

Про катаклізми і нещастя

Як парадоксально це не звучало б, але для історії давніх сакральних об’єктів є нормою відомості про часті напади ворогів й не менш часті пожежі та інші нещастя. Мали місце подібні моменти і в випадку з монастирським комплексом святого Онуфрія. До прикладу, велика пожежа спалахнула на Краківському передмісті у 1623 році. Не оминули тоді язики полум’я і монастир св. Онуфрія. Пожежа завдала чималих збитків комплексу. Не менших руйнувань згаданій святині завдали і турецько-козацькі війська, які у 1672 році були під мурами Львова. На щастя, святиню після цього відновили і навіть розбудували. У 1680 році церкву освятив єпископ Йосип Шумлянський.

Не меншою небезпекою за зовнішніх ворогів часто виступають і внутрішні чвари. Такі не обійшли стороною і монастир святого Онуфрія. Так, коли в XVI столітті тривала жорстка боротьба за включення цієї обителі до своєї сфери впливу, львівський єпископ Арсеній (Балабан) навіть намагався зробити це фізичною силою, а незгідних ченців ув’язнювали і садили до колодязів. 

Наші дні

Сьогодні монастир святого Онуфрія у Львові є комплексом церкви, брами-дзвіниці і монастирських келій. Опікуються даним осередком отці Василіани. На території обителі багато знаків і символі, що нагадують про давню і славну історію. Варто відзначити й реліквії. До прикладу, запрестольний образ на дереві “Св. Онуфрій”, який датують XVII – XVIII ст. чи вівтарі Богородиці й Серця Ісусового у бічних каплицях, датовані ХІХ століттям. Ікони до храмового іконостасу писав Модест Сосенко. 

Церкву й монастир повернули василіанам у 1989 році. У 1990 – 1991 роках відновлювали інтер’єри храму. Реставрували і стінопис ХІХ століття. 

P.S.

Ансамбль монастиря святого Онуфрія у Львові міг мати суттєво відмінний від сучасного вигляд. Вся справа у тому, що у 70-х роках XVIII століття невідомий архітектор виготовив у Почаєві проект значної перебудови даного комплексу. Між іншим, останній включав побудову нових церкви і келій. Новий храм повинен був мати високу баню і високі симетричні вежі по боках. Щоправда, цю ідею реалізовано не було.

Із монастирем святого Онуфрія у Львові пов’язана діяльність першодрукаря Івана Федорова. Вважається, що саме там останній і помер у 1583 році, а відтак – був похований на місцевому цвинтарі, при храмі святого Онуфрія.

У 1895 році ігуменом Святоонуфріївського монастиря у Львові став громадський і релігійний діяч, майбутній митрополит УКГЦ Андрей Шептицький.

Євген Гулюк

Більше інформації можна отримати з наступних джерел:

  1. Бойко О., Слободян В. Вул. Хмельницького, 36 – церква св. Онуфрія // Інтерактивний Львів [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/st-onuphrius-church/
  2. Кметь В. Обитель св. Онуфрія Великого // RISU, 2008 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://web.archive.org/web/20080606025211/http://www.risu.org.ua/ukr/kaleidoscope/digest/article;21749/
  3. Лазоренко А. 10 фактів про монастир Святого Онуфрія у Львові // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/10-faktiv-pro-monastyr-svyatoho-onufriya-u-lvovi

ФОТО з

https://photo-lviv.in.ua/

https://risu.ua/

https://misionar.in.ua/

https://uk.wikipedia.org/