Різдво та Великдень разом із Іваном Павлом ІІ… Думаєте, я зараз запропоную паломницький тур місцями святого папи? Ні, я просто хочу розказати про книгу, яка дає відчуття, що у вас чи не найособливіше Різдво та Великдень – в гостях у самого Папи-слов’янина, святого друга молоді.
«Місце для кожного. Розповідь про святість Йоана Павла ІІ» – саме так називається ця книжка, авторами якої є польська журналістка Бригіда Грисяк та Архиєпископ Мечислав Мокшицькиий, який був секретарем папи впродовж 9 років та, як сам зазначає, бачив його святість зблизька.
В розповіді йдеться про те, як папа святкував Різдво та Великдень, як переживав ці свята, якою ретельною була його духовна підготовка до них. В ній є цікаві деталі, пов’язані з побутом, які роблять нас ближчими до Івана Павла ІІ.
Гортаючи сторінки, читаючи спогади Мечислава Мокшицького, а також інших осіб, кому поталанило бути поруч із папою, з’являється відчуття, що ви теж уже там. Ось ідете апартаментами, розглядаєте вертеп, який є майже в кожному кутку (в їдальні, бібліотеці, спальні): адже Іван Павло ІІ так любив вертепи. Саме він започаткував у Ватикані цю традицію: розумів, що до деяких людей найкраще промовляти такими символами.
Далі наважуєтесь відчинити двері, за якими бачите, як папа з радістю заглядає у вікно, спостерігає, як ставлять вертеп на площі Петра. Він любив багато різних вертепів, але особливу симпатію мав до кам’яного, зробленого з тисячі двісті каменів зі всього світу. Найбільше в цій скульптурі вражало те, що маленький Ісус лежить серед холодного каміння. А сам папа часто говорив про це велике упокорення Бога.
Іван Павло ІІ привіз у Ватикан не тільки вертеп, а і ялинку. «Це було новинкою в Римі. Можна сказати, революція. Ні вдома, ні на площах ялинок не ставили. А тут приїхав папа з Польщі і ставить деревце не тільки у своїх апартаментах, але і на площі святого Петра», – розповідає Мечислав Мокшицький.
У цей передріздвяний час обов’язково відучуєте запах ялинки в апартаментах папи: їх бо чимало тут було, в кожному приміщенні хоча б одна. Папа любив цей аромат. «Це дерево, яке в природних умовах не піддається зимовому завмиранню, символізує Сина Божого, який народився у Вифлеємську ніч, щоби перемогти смерть і дати нам нове життя», – так пояснював значення та символізм ялинки Іван Павло ІІ. Він зазначав, що ці святкові дерева світяться не без причини і не лише для того, щоб було гарно. Але тому, що символізують життя і світло. А Христос є Життям і Світлом.
Папа також переймався, що буде із ялинками після завершення свят. «За моїх часів одна така велика ялинка прийнялася навіть у Ватиканських садах, – ділиться спогадами Мечислав Мокшицький. – Те, як Святіший Отець цікавився, що потім стане з деревами, – для мене було несподіванкою. Бо це виглядало так, що він про них піклувався. Ніби не хотів, щоб вони потрапили на смітник. Це вражало. Голова Церкви, який переймається долею святкового деревця».
Поринувши в цю книгу, ви переконаєтесь, що насправді Вігілія (нічна урочиста меса) в папських апартаментах не була пишною, як би дехто міг подумати, а навпаки – все було просто і по-домашньому. Коли не вистачало крісел, приносили табурети з кухні. Обов’язково за столом було місце для незнайомця, який міг випадково прийти в гості.
Різдво з Іваном Павлом ІІ неможливе без колядування: він дуже любив співати, голосно та без співаника, бо усе знав напам’ять. Архиєпископ розповідає цікаву річ: «Святіший Отець справді читав у цих колядках та щедрівках Євангеліє. І не раз казав, що вони ведуть нас у саме серце таємниці втілення».
Якщо хтось не зміг приїхати на Різдво, то телефонував папі і вони разом колядували по телефону. Його улюблена колядка – «Ой, маленький, маленький». Існують легенди, що папа придумав багато своїх куплетів в продовження до неї. Часто це робив миттєво про тих, хто був поруч за столом.
Я згадала тільки про Різдво та здебільшого про обрядові речі. Це лише маленька частина того, що відкриває ця книга. А в розповіді є ще стільки проникливих думок, а також цікавих деталей: чи прикрашав папа ялинку, що найбільше йому смакувало із вігілійних страв, чого бажав людям, коли ділився з ними облаткою, чи відвідував папу Святий Миколай, чи святкував Іван Павло ІІ Новий рік. А також у книзі є окрема розповідь про Великдень, де прочитаєте про піст Івана Павла ІІ, який особливо відчувався, його Хресну дорогу, думки та проповіді в цей час.
І ще виняткова розповідь про останній Великдень папи, яку не вдається так просто перечитати – її переживаєте. Іван Павло ІІ був дуже виснажений хворобою, фізично слабкий, та все ж прагнув бути поруч зі своїми вірними навіть тоді, коли не міг говорити і нести хрест.
У книзі також багато глибоких міркувань святого, які стосуються цих найбільших християнських свят. Тому розповідь навчить більш відповідального ставлення до Різдва, Великого посту, Великодня, допоможе відкрити глибокий зміст в обрядових речах, навчить по-справжньому вірити та святкувати, і звісно – відкриє святість Івана Павла ІІ.
Анна Гуменюк
Повязані записи
