У Львові попрощалися із Героєм Тарасом Матвіївим

Львів попрощався із загиблим на Донбасі офіцером Збройних сил, Героєм України Тарасом Матвіївим. Прощальна церемонія відбулась в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла.

У пам’ять про Героя маємо цінувати кожен день, як великий дар  і наважуватися змінювати нашу країну на краще, а ці зміни починати із себе. На цьому наголосив у своєму слові єпископ Курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства із титулярним осідком  Зігріса Владика  Степан Сус, який особисто знав Героя.

“З Тарасом я познайомився десь 5-6 років тому у Жидачеві. Зустрівши його вперше, побачив молоду і енергійну людину, побачив українця, який просто був сучасним і старався щось для цієї країни робити. Кожен з нас думає: “А що я можу зробити для цієї країни?”. Стільки всього говоримо, минають роки, звикаємо до війни, вже звикли до коронавірусу, до багатьох інших обставин, в той же час, задаємо собі питання: “Що я можу робити?”. Тарас – це особа, яка  справді не лише задавала питання, але робила. Багато разів із ним спілкувався у різний спосіб. Зустрічалися, десь бачилися. Просто так десь переписувалися у Фейсбуці. Подібно, як багато з вас тут присутніх.Він завжди горів оптимізмом. Бажанням щось змінити. Був людиною, яка справді любила Бога і Україну. Любив Бога і був добрим всюди. Напевно, що ця його доброта є засвідчена цією маленькою, але дуже непростою зіркою Героя України. Тому що навіть у складних обставинах, рятував життя інших. А любив Україну, бо був українцем не з 8 години ранку до 18ї вечора. Але був завжди. І напевно, що його бажання щось змінити, бажання, щоби ця країна була іншою, бажання щоби українці у цій країні любили свою державу, свої символи, мову, культуру, традиції. Все те, що є нашою ідентичністю. Він для цього віддав своє життя. Прийде час і ми будемо, і ми повинні,  і мусимо читати про нього з книжок історії України. Вчити своїх дітей. Молодь. Ставити Тараса у приклад усім нам. Тому що він показав приклад. А кожен приклад вимагає і зобов,язує налідування. Пройде 2-3 дні. І ми з вами усі розійдемося. Переживемо найскладніший момент, похорон. Але його приклад життя, його свідчення і героїзм, його бажання будувати Україну і бути українцем у цій країні маємо продовжувати ми з вами. Кожен з нас зокрема. Кожен на своєму місці. У своїх окопах, на своїх фронтах, перед своїми викликами, труднощах, у всіх обставинах – не лише говорити, але маємо діяти. І думаю, що слово діяти – це те, чим жив кожен день Тарас. Він діяв, був активним, всюди. І був добрим. Був і залишається для всіх нас Великим Українцем. Нехай, Гоподь Милосердний і Добрий прийме його у  Царство Небесне, дарує йому вічну радість, вічну нагороду.  А ми з вами, які залишаємося при житті і не знаємо чому, але Бог нам дає шанс. Кожен день, який є подарунок, шанс і можливість щось змінити. Міняймо цей світ! Будуймо іншу Україну. Ставаймо у ній іншими українцями, не такими як ми були колись, але тими, які готові відповідати за свої вчинки. І навіть у найскладніших обставинах життя готові віддати своє найцінніше – своє життя, за своїх друзів. Вічна пам’ять нашому Герою України.

Долучився до прощання і міський голова Андрій Садовий.

Нагадаємо, 31-річний боєць Тарас Матвіїв загинув 10 липня у районі селища Троїцьке Попаснянського району Луганської області від осколкових поранень, яких зазнав під час розриву міни, коли допомагав побратимам під час атаки бойовиків. Помер дорогою до лікарні.

Тарас Матвіїв був молодшим лейтенантом, командиром взводу 24-ї окремої механізованої бригади ім. Короля Данила. Народився 1989 року на Волині. Проживав у місті Жидачів на Львівщині. 2011 року закінчив факультет журналістики ЛНУ ім. Івана Франка. Брав активну участь у Революції Гідності та бойових діях на Сході України.

У публікації використано матеріали Львівської міської ради. фото Романа Балука