Сьогодні, 20 квітня 2017 року, у Ватикані повідомлено про те, що Папа Франциск призначив Преосвященного Кир Венедикта, Єпископа-помічника Львівської Архиєпархії правлячим єпископом єпархії Святого Миколая УГКЦ з осідком у Чикаго (США), перенісши його з титулярного осідку Германіціяни.
Відповідне рішення було прийнято під час Синоду Єпископів УГКЦ у вересні минулого року. Проте оскільки територія єпархії поза Україною, Папа мусів підтвердити це рішення.
З цієї нагоди, відбувся брифінг владики Венедикта із журналістами у Митрополичих палатах (м. Львів, пл. св. Юра, 5).
«Звісно, ми радіємо, що владика Венедикт призначений до Чикаго, але ми також і будемо сумувати за ним. Він як добрий душпастир натхненно трудився і вкладав всі свої сили в цю працю. Ми бажаємо владиці Божого благословення. Він вирушає в інший далекий край, це призначення для нього – нові виклики. Проте завжди залишається одна актуальна мета – провадити людей до Бога. Завдання кожного єпископа – зі своїми священиками і вірними добре співслужити та співпрацювати. Бажаємо владиці успіхів на американському континенті, щоб він зумів священиків заохочувати успішно служити для людей, провадити їх для освячення та спасіння. А ми завжди будемо для нього підтримкою у своїх щирих молитвах», – зазначив Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ.
Чиказька єпархія святого Миколая УГКЦ з осідком у Чикаго є частиною Філадельфійської митрополії УГКЦ. Її створено буллою Римського Архієрея Івана XXIII 14 липня 1961 року, виокремлюючи її з західної частини Філадельфійської архієпархії. Згідно з даними за минулий рік, ця єпархія нараховує 50 парафій, 10 тис. вірних. Є вакантною із 16 серпня 2016 року, після того як відійшов до вічності владика Річард (Семінак). Преосвященний владика Венедикт буде п’ятим архієреєм, який очолить цю єпархію. Інтронізація відбудеться, згідно кодексу Католицьких Церков і діючого права, протягом 3-ох місяців. Про точну дату невдовзі повідомлять.
Під час брифінгу владика Венедикт подякував за особливий дар, який отримав у Львові, зокрема за довіру, яку проявив до нього митрополит Ігор, а також висловив щиру подяку священнослужителям Львівської Архиєпархії УГКЦ, Курії, вірянам та журналістам, – всім, хто з ним співпрацював: «Довіра та розуміння, які проявили до мене владика Ігор та владика Володимир, будувала і приголомшувала мене як особистість. У Львові є величезний об’єм праці. Тут билось і б’ється серце нашої Церкви через довгі століття. В своєму житті я завжди намагався шукати Божу волю, це ніколи не було легко і просто: в особливий спосіб вона пізнається через молитву, а в опосередкований – через обставини. У свій час я відчув поклик до священичого життя, вступив до семінарії, відслужив священиком, потім почув поклик до монашого життя. Тоді Господь покликав мене до служіння в Білорусі. Далі – служив в Канаді. Невдовзі Господь повернув мене до України. Будь-яке служіння – ніколи не буває легким. Коли я потрапив до Львова, то поволі входив у цю дійсність, але завжди чувся тут добре і комфортно. А тепер – Чикаго, де я був раз і тільки один день. Я також хочу приймати це як поклик Божий, адже в житті нема випадковостей, на все Господня воля і Він провадить мене до Чикаго. Вірю, що Господь хоче мене там освячувати і спасати, аби я допомагав освячуватись і спасатись іншим. Мій підхід у житті завжди складався із трьох речей – побачити, зрозуміти, що діється, – і далі діяти. Я часто повторюю, що я не вірю в харизматичних лідерів, але я люблю співпрацювати у взаємодоповнюючій команді. Надіюсь на велику співпрацю із священиками та мирянами у Чикаго. Перефразовуючи слова Іоанна Золотоустого, – слава Богові за все, що діється у моєму житті».
Відповідаючи на питання журналістів про те, наскільки призначення до Чикаго є особисто викликом для нього (зважаючи на відмінність соціальних, економічних та й буденних умов життя українців, зокрема молоді у США) та чи буде комунікація із мирянами, яку він вестиме на іншому континенті, відрізнятись від тої, яку була в Україні, владика Венедикт відповів: «Я залишусь таким, яким був. Мені завжди було приємно спілкуватись із мирянами. Я можу багато почерпнути від них і навчитись. І хочу продовжувати це у Чиказькій єпархії. Мій досвід життя, служіння і подорожей показує – Бог всюди є той самий, і люди глибинно ті самі, незважаючи на ментальні та культурні нашарування. Ми всі є люди, і я певний, що в Чикаго є той самий Бог, який є в Україні, і який всіх нас любить».
Біографічна довідка ТУТ
Підготувала Лідія Батіг
Повязані записи
