Без сумніву, кожен храм та святиня символізують не лише місце Божої присутності, а й відображають одне із найкращих творінь Господа – Людину. Адже як і кожен з нас, будь-яка святиня є по-своєму особлива та унікальна! Львівські храми вражають мешканців міста та туристів не лише своїми архітектурними величами, а, насамперед, сакральними смислами та духовними джерелами добра, звідки можна почерпнути милосердя і віру, надію та любов…
Храм на честь ікони Пресвятої Богородиці «Всецариця» УПЦ КП (вул. Пилипа Орлика), розташований поруч з вул. Гетьмана Мазепи, неподалік Львівської міської дитячої клінічної лікарні та Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Дерев’яна церква видніється ще здалеку, оскільки гордовито височіє на пагорбі та гармонійно єднається з парковою зоною. Незважаючи на те, що храм освятили тільки минулого року, проте у ньому вже відбувалися зцілення не тільки людських тіл від недуг, а й душевних ран.
Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет завершував чин великого освячення храму разом з 8-ми архієреями та більше 30-ти священиками, не кажучи вже про присутність вірян та місцевих чиновників. Тому не дивно, що громада храму є такою молодою та активною. Настоятель — секретар Львівсько-Сокальської єпархії, митрофорний протоієрей отець Володимир Бачинський розповідає, у чому полягає секрет особливої (за його словами «аури») атмосфери храму, та що потрібно робити, аби долучитися до “будівництва” добра в Україні.
- «Пазли» часточок святих як цілісна сила храму для творення див
Історія дому Божого починається на початку 2000-х років. Оскільки саме на цьому місці, де зараз перебуває святиня, протягом десяти років розташовувалася каплиця, яка згодом «переїхала» в с. Стронятин (Жовківський р-н, Львівської обл.). Будівництво храму тривало дуже швидко — лише за чотири місяці (без жодного цвяха, за давньою технологією) вдалося отримати бажаний результат, який настоятель Володимир Бачинський наполегливо виборював. «Ми хотіли дерев’яний храм, бо довкола красивий парк та ліс. Як і в давнину, церква розташована на пагорбі, де її може побачити кожен. Саме тому хотілося поєднати сучасність та старовину, аби наступні покоління бачили, які колись були божниці. До того ж у такому місці навіть молиться по-особливому, звідусіль є приємний запах і домашній затишок», — пояснює нам отець Володимир Бачинський.
На стінах храму розміщені не лише унікальні ікони священномучеників, а й повсюди перебувають часточки 16-ти мощей угодників Божих та інших святих речей, привезених з різних куточків світу. Ми рухаємося святинею проти годинникової стрілки і поступово дізнаємося про кожну з них, немов збираємо крихітні пазли, аби згодом цілісно відчути сутність та зміст сенсу і таємничість дому Божого. Святі: Миколай, Димитрій, Варвара, Кипріян, Преподобний Меркурій і це ще не весь перелік мучеників, які боролися за свої християнські погляди свого часу, — частички святих тіл, які і до нині залишаються нетлінними у храмі.
Однак «родзинкою» наших оглядин є ознайомлення із головною святинею парафії – з іконою Пресвятої Богородиці «Всецариця», що написана монахом Святим Миколаєм Капрулісом з Афону. Образ — списаний з оригіналу чудотворної ікони Всецариці, освячений на поясі Божої Матері та чесній главі Іоана Золотоустого в грецькому монастирі Ватопед на святій горі Афон. Через свою неймовірну боротьбу з хворобами, а особливо з онкологічними захворюваннями, вона є відомою серед вірян і тому повністю завішена прикрасами, які люди постійно залишають.
«Останнє чудо, яке було зафіксовано тут, відбулося у 2015 році у часі Великого посту. Маючи пухлину в голові (рак мозку), чоловік зібрався до Франції на лікування. Однак, перед самісінькою поїздкою прийшов до храму, аби помолитися та прикласти голову до ікони. Після чого ми помазали його єлеєм і дали поясок, який освячують на поясі Божої Матері, аби той себе ним підперезав. І коли ж у Франції чоловік готувався до операції та проходив курси обстеження, то після томографії голови виявили — пухлина зникла. У нас досі зберігаються ті два знімки, де зображена пухлина і де пухлини вже не має», — згадує отець Володимир.
Крім того, настоятель додає, що коли щочетверга у храмі відправляється акафіст перед іконою Пресвятої Богородиці «Всецариця», то нерідко приходять люди з різними проблемами щодо свого здоров’я: «Одна парафіянка, яка сім років не могла завагітніти, постійно молилася перед іконою Пресвятої Богородиці «Всецариці». Невдовзі вона не тільки народила здорову дитинку, а вже й похрестила в нас. Тож, коли такі дива почали відбуватися, ми вирішили посвятити храм в честь цієї ікони», — з радістю наголосив отець Володимир.
Окрім головної ікони храму, не менш цінною святинею є подарунок із
Києва – ікона ХVI століття, яка є найстарішою у церкві. Доповнює ансамбль ікон шестиметрове зображення в центральному куполі, де Небесний Отець благословляє людей. Тож коли у храмі звучить спів афонських монахів, здається, що кожна молитва та отримане благословення діє з потрійною силою і не дозволяє відволікатися на щось зайве, а навпаки – створює комфортну атмосферу тиші для християнської медитації.
Зокрема на свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього для парафіян виставляють невеликий хрест з оливкового дерева з Єрусалиму. Саме там він був пронесений всю Хресну дорогу: від дворика Пилата – до місця похоронення Ісуса Христа. Варто зазначити, що в нижній капсулі є земля з Гробу Господнього, в іншій частині – листочки з Гетсиманського саду, де молився Ісус, також у хресті є частинка каменю з Голгофи, де був розп’ятий Христос, а у верхній частині – часточка мощей Священномученика Євлогія.
- Завдання християн –— бути прикладом
З початком анексії Криму та війни на сході України отець Володимир Бачинський бачив не лише біль, страх і розпач (спочатку як волонтер, а згодом як і капелан), а велику жертовність та братерську любов, яка не перестає вражати. Кримське, Попасна, Золоте та інші місця Луганщини, яких війна не обійшла стороною… Настоятель стверджує, що подібний досвід змушує інакше цінувати своє і чуже життя: «Я побачив і навчився того, як треба стояти одне за одного горою. Здається, що брат рідного брата так не любить, як солдати один одного… Діти батьків так не люблять, яка там між ними панує братерська дружба. Спитаєте чому? Тому що там смерть “літає” кожної секунди», – запевняє отець Володимир і не перестає надавати необхідну гуманітарну та духовну підтримку бійцям. Адже капеланство зобов’язує стримувати емоції, коли необхідно відспівувати колишнього друга на похороні, чи давати шлюб військовому побратиму та необхідні поради у ролі духовного настоятеля.
Тож відновлювати духовні ресурси та збагачувати храм святинями отець Володимир Бачинський вирушає зустрічати схід сонця на гору Афон (або у священні місця Ізраїля, Італії, Туреччини чи Єгипту), де святі проповідували Слово Боже: «Немає такої людини, яка б приїхала звідти і не змінилася. На Афоні є багато речей, які справді (навіть фізично!) доводять присутність Божу та ласку, і ти вже не маєш ніяких сумнівів, що над нами справді є Всевишній. Після чого людина різко починає координувати своє життя, — ділиться враженнями від побачених місць-джерел християнства і додає: Містяни часом кажуть, що у Львові є багато церков, тож навіщо їх ще будувати? Але не вірте — це страшний обман. Адже, якби люди ходили до церкви і жили за законом Божим, то ми би мали тоді кардинально інше суспільство. Тому я вірю, що наша гора ще буде називатися львівським Афоном», —переконаний отець Володимир Бачинський. За його словами, щоб змінювати, спочатку нам самим потрібно змінюватися і ставати прикладом для іншим, аби будувати християнське суспільство.
- Храм живий тоді, коли жива парафія…
Чимало дітей та молоді проявляють свою активну діяльність у святині, зокрема прислуговуючи у ній. Найменшому паламарчику Любчику – всього лише 6 років. Також у храмі співає звичайний та чоловічий професійний хор, де кожен учасник має вищу музичну освіту. Зараз у храмі діє недільна школа, у якій навчається 18 дітей, але найбільше було — 74. Учасників школи поділили на дві групи: на 15.00 год – діти до 6-го класу, а на 16.00 год – діти до 10 класу.
Окрім того, священнослужителі стараються на початку кожного місяця після Служби Божої проводити коротку кількахвилинну катехизацію та відповідати на запитання людей, яких тривожать певні аспекти. За словами отців, найчастіше їх просять поради про те, як налагодити і зберегти сімейне життя, аби в майбутньому уникнути розлучення.
Отець Михаїл Івасейко, о. Миколай Матвійків та настоятель храму —
о. Володимир Бачинський радо запрошують кожного для спільної молитви та звертатися до них за допомогою у будь-який зручний для вас час!
Розклад Богослужінь:
Середа, П’ятниця, Субота – ранкова Літургія о. 9.00 год
Середа, П’ятниця, Субота – Вечірня о 17.00 год
Неділя: 9.00, 11.00 год – Літургія, 17.00 год – Вечірня
Четвер: 19:00 – Акафіст перед іконою Пресвятої Богородиці «Всецариця»
Ми завершили екскурсію святинею, а таке враження, що по кожному пазлику зібрали цілісну картинку того, як протягом століть люди боролися, не шкодуючи свого життя, за віру в Бога; як на власному прикладі показували, що означає бути дивом… Цей храм як «картинка», що показує нам, як, насамперед, потрібно відчувати і бачити серцем знаки Божої присутності, аби почерпнути сили для творення милосердя заради інших. Він представляє нам перетин далекого минулого та близького майбутнього, щоб відчути теперішню мить з її піднесеністю, покірністю та любов’ю. Тому приходьмо у храм і дізнаваймося, у чому полягає сила молитви та єдності з Богом! Адже Він ніколи не перестає нас чекати!…
Оксана Войтко, Марія Дурнєва
Фото – Марія Ревер
Повязані записи
