У цей день, 50 років тому, Папа Франциск став священиком

Покликання, що зродилося в досвіді Божого прощення, переросло для Папи Франциска в священство, щоб його дарувати в радості й простоті. Священик, за словами Папи, повинен жити серед людей з милосердним серцем Христа.

Минуло 50 років з того часу, коли 13 грудня 1969 року, 4 дні до свого 33-го дня народження, Хорхе Маріо Берґольйо отримав ієрейські свячення. Його покликання зродилося 21 вересня 1953 року, в день літургійного спогаду святого Матея, митаря, що навернувся до Христа: під час сповіді Хорхе пережив глибокий досвід Божого милосердя.  Та радість яку він відчув, спонукала його прийняти рішення «назавжди»: стати священиком.

Настав час милосердя

Боже милосердя характеризує все священиче життя Хорхе Берґольйо. Священики, за його словами, без надмірного галасу залишають усе, аби посвячуватись служінню в щоденному житті громад, віддаючи іншим своє життя. Подібно до Доброго Пастиря священик – це людина милосердя й співчуття, близький до свого народу й служачи усім. Кожна зранена людина може знайти в ньому відраду. Потрібно гоїти багато ран. Чимало людей зранені матеріальними проблемами, скандалами, навіть і в Церкві. Люди зранені ілюзіями світу. Папа наголошує, що священики повинні перебувати поруч з цими людьми. Милосердя, за його словами, означає, насамперед, загоєння ран. «Настав час милосердя», – підкреслив він, звертаючись до парохів Риму в березні 2014 року.

Євхаристійне життя: Христос у центрі

Зустрічаючись зі священиками з нагоди надзвичайного Святого Року в червні 2016 року Святіший Отець наголосив, що в центрі життя священника перебуває не він сам, а Христос. У цьому контексті він подякував душпастирям за щоденне служіння Святої Меси, зазначаючи: «В євхаристійному служінні ми щодня віднаходимо цю нашу ідентичність душпастирів. Кожного разу ми можемо вчиняти своїми Його слова: “Це є моє тіло, що за вас ламається”. Це сенс нашого життя, це слова, якими щодня можемо поновлювати обітниці, складені під час Свячень. Дякую вам за ваше “так”, за численні щоденні “так”, про які знає тільки Господь. Дякую вам за ваше “так”, щоб дарувати життя в єднанні з Христом: в цьому полягає справжнє джерело нашої радості».

Папа закликає священиків бути також розсудливими й, одночасно, відважними, бо Євхаристія – це «не нагорода для досконалих, а щедрі ліки й пожива для слабких» (Evangelii gaudium, 47).  

Священиче життя в сповідальниці

Служачи своєму народові, священик проводить значну частину своєї місії в сповідальниці, де допомагає вірним досвідчити Боже милосердя. Папа закликає душпастирів не бути ні занадто строгими, ані занадто поблажливими. Надто строгий священик, за його словами, вмиває собі руки, зводячи Боже милосердя до бездушного й строгого закону. Також занадто поблажливий священик вмиває собі руки, бо він є милосердним тільки на перший погляд, а, насправді, не ставиться серйозно до проблеми тієї людини, применшуючи значення гріха.

“Справжнє милосердя, – наголошує Святіший Отець, – бере на себе тягарі людини, слухає її уважно, з пошаною та правдою наближається до її ситуації та супроводжує на шляху примирення. І це, безумовно, важко. Насправді милосердний священик поводиться так, як Добрий Самарянин…Але чому він це робить? Бо його серце здатне на співчуття, це – серце Христа! (Промова до парохів Риму, 6 березня 2014).”

Молитва, Пречиста Діва Марія та боротьба проти диявола

Священик, як підкреслює Папа, – це, насамперед, людина молитви. З близьких стосунків з Христом випливає милосердна любов. Єдність з Богом допомагає перемагати численні спокуси зла. Наступник святого Петра часто нагадує, що диявол існує, це не міф; він лукавий, брехливий, він ошуканець.

Папа закликає звертати свій погляд на Пресвяту Богородицю, молитися до Неї на вервиці, особливо, в цей час, аби захистити Церкву від нападів диявола, що хоче викликати поділи. «Дивитися на Пресвяту Діву Марію, – зазначає він, – означає наново почати вірити в революційну силу ніжності й любові» (Лист до священиків з нагоди 160-річчя смерті пароха Арса).

Служіння бідним і Страшний суд

Духовність священика, як зазначає Папа Франциск, втілена в щоденну дійсність та стає пророчим голосом перед обличчям утисків, які пригнічують бідних і слабких: Церква «не може й не повинна залишитися на краю боротьби за справедливість» (Evangelii gaudium, 183), бо Боже Царство починається тут, на землі, й вже тут ми зустрічаємо Христа. На Страшному суді нас судитимуть згідно з тим, як ми служили Христові в бідних, хворих, чужинцях і в’язнях (Мт, 25). Нас судитимуть за любов, але, як наголошує святий Іван Павло ІІ, не може бути любові без справедливості.

 За матеріалами https://www.vaticannews.va/