Цього літа, після завершення усіх іспитів, львівські студенти мали чудову нагоду відпочити фізично та відновитися морально, черпаючи духовну наснагу за допомогою віри. А саме, з 1 по 12 серпня на території відпочинкової СОТ «Карпати» с. Карпати із кількістю 20-ти учасників проводились «Студентські вакації з Богом». Ініціаторами та організаторами цього заходу стали Центр Студентського Капеланства спільно з Львівським національним університетом ім. Івана Франка. Такий літній відпочинок у духовно-патріотичному таборі став чудовою можливістю для молодих людей краще пізнати самих себе, знайти нових друзів, поглибити свої знання та духовно зрости. Своїми враженнями від табору та спілкування зі студентством поділився о. Тарас Островський, студентський капелан ЛНУ ім. Івана Франка, один із координаторів заходу.
– Отче, розкажіть, будь ласка, яка основна мета цього духовно-патріотичного табору для студентів?
Слід наголосити, що цьогоріч такий табір проводився вперше. Вже із самої назви табору «Студентські вакації з Богом» можна виокремити одне із найважливіших завдань, які ми поставили перед собою. Всі заходи та події, які відбувались у рамках проведення табору мали на меті привести студентство до Бога, вплинути на їхній моральний розвиток та духовний провід, сформувати добу спільноту студентів-християн, з якими будемо поширювати ідею студентського капеланства. Керівники табору запропонували учасникам чимало цікавих заходів: щоденні інтерактивні ігри, походи в гори, екскурсії замками Закарпаття. Насамперед, молодь вразили краса та велич замку Паланок у м. Мукачево і замку Шенборна у с. Карпати. Також студенти мали можливість оздоровитись фізично у відпочинковому басейні із термальними водами у м. Берегово.
– А які важливі духовно-виховні теми були розглянуті під час розмов із молоддю?
Окрім здорового й активного відпочинку, студенти мали нагоду відновитись духовно, адже кожного дня молились разом на Божественній Літургії, приступали до Святої Тайни сповіді. Крім того, багато роздумували та дискутували над значенням сім’ї: родинними цінностями, стосунками між дітьми і батьками, ідеалом батька і матері, періодами у подружжі в контексті розгляду послання до духовенства 1942 р. Митрополита Андрея Шептицького «Як будувати рідну хату?» тощо. Основний акцент у таких розмовах ми ставили на довірі та відкритості у спілкуванні, на фундаментальних засадах віри, надії та любові. Насправді, приємно, що ця розмова сталасправжнім діалогом між молодими людьми та духовенством.
– В чому полягав основний лейтмотив усіх ре колекцій під час студентських вакацій?
Кожного дня в часі Божественних Літургій та на щоденних вечірніх молитвах була нагода роздумувати над Словом Божим чи темами про Любов Бога до свого творіння, покликання, єдність у Христовій Церкві. Також при кожній нагоді, коли була на це можливість і потреба у студентів, ми радо відповідали на їхні запитання.
– Що Вас особисто найбільше вразило у спілкуванні із цими студентами, якими Ви побачили їх поза рамками буденної метушні?
Більшість із учасників для нас були новими людьми, але приїхали були й ті хлопці та дівчата, які протягом цілого навчального року активно приходили на зустрічі у гуртожитках. З огляду на те, що такий табір проводився вперше, важко було передбачити, якою буде його атмосфера. Проте, ми були вражені кожним учасником зокрема. Не було відчутно жодного упередження у спілкуванні чи в участі у заходах, що проводились. Для цих молодих людей не було різниці, хто з якого факультету чи курсу, з якого місця родом, у їхньому спілкуванні не було жодних соціальних упереджень. Значення мало тільки одне – ми християни, і нас єднає Бог.
– На Вашу думку, які духовні, національні та індивідуальні питання сьогодні найбільше цікавлять молоде покоління українців, сповнене інтелектуальної та патріотичної наснаги?
Відповідаючи на виклики сьогодення, особливо ситуації у нашій державі, відчувається потреба не лише в підкріпленні знань щодо питань історії чи національної культури нашого народу. Життєво важливим для нас як нації та для кожної людини зокрема, є відчуття самоусвідомлення приналежності до свого народу, плекання духовних та моральних цінностей. Українці повинні відкинути всі стереотипи, щоб бути єдиними. Саме українська молодь демонструє приклад такої любові та відданості цій ідеї.
– Яка перспектива проведення подібних заходів наступного року?
Маю певність, що наступного року ми обов’язково продовжимо втілювати в практику саме такого плану таборування. Будемо намагатись залучити якомога більше студентів, щоб такої нагоди не втратив ніхто. Адже, результат, може, і не надто очевидний, але він рано чи пізно дасть свої плоди. А це дозволить нам разом із студентством збудувати добрий ґрунт для наступних поколінь. Я дуже радий, що разом із такими веселими і добрими студентами провів ці прекрасні дні: незабутні враження, нові знайомства, щире спілкування, тематичні зустрічі, театралізовані вечори, вечірні співи біля ватри та зворушлива і тепла молитва назавжди залишаться у пам’яті учасників табору.
Розмовляла Лідія Батіг
Повязані записи
