Між убивством та самогубством є суттєва відмінність – бо усілякий гріх відпускається лише при покаянні. А людина, що позбавила себе життя, губить не лише власне тіло, але й душу – бо, вчинивши самогубство, вона втрачає можливість покаятись і спокутувати власний гріх.
Про це йдеться в дописі на сторінці ПЦУ у фейсбуці.
У дописі відзначається, що «самогубство, вчинене обдумано й свідомо, Церква визнає таким же важким гріхом, як і вбивство». «Адже Бог сотворив людину для життя, а не для смерті, і позбавлення від Його найдорожчого дару є порушенням Його волі й Божественного задуму, відступом від Господа».
Водночас в ПЦУ вказали на суттєву відмінність між убивством і самогубством.
«Бо усілякий гріх відпускається лише при покаянні. А людина, що позбавила себе життя, губить не лише власне тіло, але й душу – бо, вчинивши самогубство, вона втрачає можливість покаятись і спокутувати власний гріх. Вона самовільно завершує свій земний шлях раніше, відкидаючи волю Божу щодо себе, позбавляючи власну душу можливості реалізувати себе, належно підготуватися для життя майбутнього, не використовуючи як слід призначений час земного життя», – йдеться у повідомленні.
Також читайте: О. Володимир (Борейко): «Життя вартує того, щоб жити ним вповні і не шкодувати»
Також в ПЦУ відзначають, що «самогубство є сукупністю багатьох гріхів: людина не лише вбиває себе тілесно й духовно, але й впадає у зневіру, відчай, сумнівається в Промислі Божому, відкидає покаяння». «І звісно, що самим своїм вчинком вона завдає болю ближнім, тим, хто любить її».
В Церкві нагадують, що людина повинна не забувати про те, що «Господь не попускає людині випробувань, які вона не здатна подолати – звісно, не завжди самотужки, але з поміччю Божою та людей, через яких Він благодіє». «Якщо вам важко, ви відчуваєте, що ваших сил не вистачає – не закривайтеся, а просіть про допомогу і приймайте її. Моліться, просіть поради в Господа, і Він неодмінно надасть вам сил і полегшення».
Водночас в ПЦУ застерігають не робити остаточних суджень щодо інших людей.
«Лише Господь бачить всю душу людини та абсолютно об’єктивно оцінює її дії, знає, що підштовхнуло її до настільки категоричного і тяжкого вчинку, а тому дає саме такий присуд, на який людина заслуговує. А інша людина, знаючи, що вона не є непомильною та досконалою, мусить перш за все зазирати у власну душу й думати про спокуту власних гріхів», – йдеться у повідомленні.
Також читайте: Отець-доктор Ігор Бойко: «Особи, що доводять до самовбивства, є співучасниками у злі»
Щодо церковного поховання самогубця чи самогубиці рішення приймає правлячий єпископ. Він розглядає кожен випадок окремо, тому можливі винятки із загальних правил заборони на відспівування.
В Церкві наголошують на тому, що стосовно майбутнього душі судитиме Сам Господь, «а рідні й близькі у своїй християнській любові завжди можуть просити в особистій молитві Бога про ласку й милість до покійника, аби не поставив того тяжкого гріха в число днів його, але помилував».
Також читайте: Святий Брат Альберт: від депресії до канонізації
Вона впала на коліна під хрестом і закохалася в Ісуса. Єврейка, яка стала бенедиктинкою
«Незайманість і чистота – те ж саме?» Психолог Людмила Гридковець про цнотливість, віру і прощення
Повязані записи
