Двадцять років тому помер Митрополита Володимир (Стернюк), місцеблюститель Глави Української Греко-Католицької Церкви, коли Церква у часи комуністичного режиму була заборонена. Він відіграв ключову роль у її легалізації. У день пам’яті, 30 жовтня, Високопреосвященний владика Ігор, Митрополит Львівський звершив заупокійну Божественну Літургію в Архикатедральному соборі св. Юра (м. Львів, пл. св Юра, 5).
Біографія
Митрополит Володимир Стернюк народився 12 лютого 1907 року у священичій сім’ї, яка проживала в Пустомитах поблизу Львова. Навчався у Першій українській гімназії у Львові, а з 1921 року – в навчальному закладі Бельгії під опікою редемптористів. Там Володимир вступив до монастиря Чину Найсвятішого Ізбавителя (ЧНІ). У 1926 році склав чернечі обіти і вступив на богословські студії, а 1931 році висвячений на священика у храмі м. Лювен (Бельгія).
По закінченні студій о. Володимир провадить місійну роботу на Волині, пізніше служить в Тернопільському монастирі Успення Пресвятої Богородиці. Під час німецької окупації Львова о. Володимир служить в церкві Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, розташованій на вул. Івана Франка. Незабаром влада ліквідувала монастир і в 1947 році отця Володимира заарештували. Радянська окупаційна влада засудили його на п’ять років тюремного ув’язнення.
У 1952 році табірні брами ГУЛАГу випустили на волю отця Володимира і він повертається до Пустомитів, працює санітаром, таємно виконує душпастирську працю. Улітку 1964 року єпископ Василь Величковський хіротонізував о. Володимира Стернюка на єпископа та призначив його Єпископом-помічником. Після арешту владики Василя у 1969 році відповідальність за стан Церкви перейшла на єпископа Володимира, і він провадив Божий люд у трудних катакомбних умовах до часу повернення Блаженнішого Патріарха Мирослава Івана Любачівського.
Підпільному єпископу довелося прикласти чимало зусиль, щоб зупинити та нейтралізувати руйнівні впливи антирелігійної пропаганди, зберегти віру та утвердити християнські цінності у свідомості вірних. Неодноразово зазнавав утисків з боку агентури КДБ, котре діяло на теренах Західної України.
Незважаючи на всі зусилля режиму, під проводом підпільної ієрархії продовжувалося церковне життя на Батьківщині та в місцях заслань: діяли підпільні семінарії та монастирі, зроджувалися нові покликання до священичого та монашого життя.
Наприкінці 80-х років відбулося відродження Української Греко-Католицької Церкви. У грудні 1989 року митрополит Володимир пише звернення «Про лад і порядок в Українській Греко-Католицькій Церкві». У 1990 році скликав Собор, що висловився за повну легалізацію та реабілітацію УГКЦ.
Спочив митрополит Володимир Стернюк 29 жовтня 1997 року і похований у крипті Архикатедрального собору Святого Юра.
Джерело: Католицький Оглядач
Повязані записи
