Нещодавно українці святкували День Матері, який для нашого народу має доленосну прив’язаність до християнських традицій та культури. Про важливість вшанування образу Діви Марії в минулому і сьогодні, про заступництво Матері Божої над нами в часи війни і про подвиг українських матерів поспілкувались із владикою Димитрієм (Рудюком), Митрополитом Львівським і Сокальським УПЦ КП.
– Владико, розкажіть, будь ласка, з чого бере свій початок вшанування Богородиці у православ’ї.
– Образ Божої Матері має надзвичайно велике значення в історії християнства, особливо в есхатологічному контексті – для спасіння цілого світу. Як відомо, Вона є Богородицею, тобто такою, що народила Христа Спасителя нашого. Звісно, до Неї була надзвичайно велика увага серед святих апостолів. Коли Господь на Голгофі всиновив усе людство Своїй Пречистій Матері, то Він звернувся до Неї, показавши на апостола Івана Богослова: «Жоно, це син Твій», а до нього сказав: «Це Мати твоя». Відтоді святий Іван Богослов взяв Діву Марію до себе та опікувався Нею наче рідною матір’ю. Як відомо, Діва Марія була присутня при всіх апостольських зібраннях, навіть брала участь у першому Апостольському Соборі. І, звичайно, коли відбулось її Успіння, то, як сказано, тіла не було знайдено в гробі. Знаменно, що перші зображення Діви Марії з‘явились з-під пензля апостола Луки, який також був автором «Книги Діянь». Але саме пошанування Божої Матері в християнському світі відбулось значно пізніше, починаючи приблизно із III-IV ст.
– Чим православне вшанування Богоматері відрізняється від інших християнських конфесій, наприклад від католицизму?
– Сьогодні як і Католицька, так і Православна Церкви, шанують Божу Матір як заступницю цілого людського роду. Є різниця тільки у вченні про непорочне зачаття Божої Матері. Православна Церква не визнає католицького догмату про непорочне зачаття Діви Марії. Згідно Православ’я, Мати Господа була зачата як і всі люди, мала первородний гріх і потребувала спасіння. Тому й добровільно народила Сина Божого, але своє дівство Вона зберегла і до Різдва, і у Різдві, і після Різдва, тому що зачала від Духа Святого. Маріологія Католицької Церкви навчає нас, що Діва Марія була зачата непорочно, що Вона не мала гріха. Також Православна Церква не має догмату про Вознесіння на небеса Діви Марії. Ми лишень єдино сповідуємо, що Вона знаходиться біля престолу Божого, постійно молячи Бога за християнський рід. Незважаючи на те, що ці догматичні розбіжності існують, вони суттєво не впливають на пошанування Божої Матері як в Католицькій Церкві, так і в Православній, бо така велика кількість ікон, які є у цих Церквах (хоча для Католицької частіше притаманне фігурне зображення Божої Матері, горельєфне, барельєфне) дійшли до нас із давніх часів, є зразками великої віри та надії на заступництво Діви Марії за весь християнський світ.
– Якими є найбільш значущі ікони Божої Матері в Православній Церкві, та в чому полягає їхнє місійне значення?
– Загалом в Україні, за нашими неточними підрахунками, існує приблизно 340 чудотворних ікон Діви Марії. Вся карта нашої Батьківщини вкрита цими іконами. Таку карту розробили в м. Києві. Більшість із них зосереджені в Західній та Центральній Україні, на Сході – менше, оскільки історично ці землі були освоєні значно пізніше. Якщо вшанування Почаївської Божої Матері відбулось вже 16-17 ст., то на Сході України був тільки степ, незаселені території. Значно пізніше в Одесі з’явилась Касперівська ікона Божої Матері, яка є заступницею південного краю; відоме її чимале пошанування і в Миколаєві; на Сумщині – Охтирська ікона Божої Матері; неймовірно пам’ятними є чудотворна ікона Божої Матері «Скорботна» (Богородиця зображена без Спасителя на руках, що символічно відображає її печаль на смуток) тощо. Якщо подивитись на нашу мапу, то покров Божої Матері над Україною досить суттєво представлений. Найбільше чудотворних ікон є на горі Афон. Відомі також і зображення Діви Марії із домонгольського періоду Київської Руси-України: Вишгородська (Володимирська) ікона Божої Матері, Ченстоховська (Белзька) ікона Божої Матері, Богородиця Провідниця (Одигитрія) тощо. Варто наголосити, що в Десятинному храмі м. Києва була зосереджена велика кількість найдавніших ікон візантійського періоду. Багато цих справжніх реліквій нашого народу було вивезено на Захід, наприклад до Польщі (вищезгадана Ченстоховська ікона). Є Богородичні ікони місцевого та всеукраїнського значення (Почаївська, Скоропослушниця, Всецариця, Вишгородська, Холмська, Львівська тощо). Ось приведу вам такі деталі, які мають відношення до нашого міста Львова: Львівська ікона Божої Матері “Розради” знаходилась у костелі свв. апп. Петра і Павла, вивезена до Кракова 1945 р.; Львівська ікона Богородиці Провідниці, дуже давня православна святиня, яка знаходилася потім у домініканців, її також у 1946 р. забрано до Польщі і тепер вона знаходиться у церкві св. Миколая у Гданську; Львівська ікона Божої Матері “Неустанної Помочі”, її монахині забрали з собою до Польщі у 1946 р.; Львівська ікона Божої Матері “Благодатної”, знаходилась у латинській катедрі. 1946 року митрополит Львова архиєпископ Євген Базяк забрав ікону з собою до Польщі. Тільки ці факти свідчать, що колись Львів був дійсно вручений опіці Божої Матері.
– Владико, чи могли б Ви детальніше розповісти про історію ікони «Львівської Богородиці»?
– Ікона «Львівської Богородиці» має свою історію. Український мистецтвознавець Борис Возницький, вивчаючи матеріали польських дослідників, дізнався, що у Вірменському соборі м. Львова з кінця 16 ст. по 40-ві рр. 20 ст. знаходилась унікальна ікона – Чудотворна Богородиця Одигитрія. Проте, невдовзі ікона зникла. А пошуки її були безрезультатними. В 1984 р. інженер А. Отко за рекомендацією відомого львівського мистецтвознавця та реставратора В. Вуйцика приніс ікону Богоматері до Львівської картинної галереї директору музею Б. Возницькому. Досліджуючи ікону, Б. Возницький відразу зрозумів, що вона і є тим зниклим мистецьким даром із Вірменського собору. Усі попередні роки ця безцінна реліквія переховувалась у вчительки школи вірменок-бенадиктинок пані Станкевич, а потім у її вихованки Софії Блонської, матері п. А. Отка. Борис Возницький вважав, що із збережених ікон – це найстарша, створена у Львові, та дав їй назву «Львівська Богородиця». На цей час ікона находиться у відділі Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького в каплиці палацу Потоцьких. Тисячі людей приходять помолитись до Богородиці, і Вона дарує їм свою благодать.
– Чи були якісь випадки зцілення, пов’язані із «Львівською Богородицею»?
– Не кожен погоджується розповісти про свої прохання до Богородиці та її допомогу, бо це є дуже сокровенна та щира таємниця душі. Але є справді дивовижні історії заступництва та зцілення. Наприклад, у липні 2014 р. відбулась спільна молитва 20-ти воїнів батальйону «Айдар», а вже у жовтні всі повернулись неушкодженими із війни. Вражає й історія Тимура Баротова, який пережив поранення, 20 днів перебував у полоні, а його рідні не отримували жодної звістки. Молитва сестри Олени допомогла йому в жовтні 2014 р. повернутись додому живим. Є історії й жінок, які просили про щасливе заміжжя чи народження дітей – і Мати Божа їм допомагала. Чимало зцілень відбувалося перед другим списком цієї ікони, який знаходиться у Свято-Покровському соборі м. Львова по вул. Грушевського, 2.
– Якими є найважливіші символи Діви Марії в православній іконографії?
– Шанування Божої Матері разом із Христом Спасителем в українській культурі навіть в іконному стилі переважає, бо ми ніколи не розділяємо їх. Дуже рідко на іконі Божа Матір зображена без Спасителя. Це, здебільшого, Скорботна Мадонна. Це пов’язано із тим, що людство хоче зобразити Божу Матір без Христа і сказати, що Вона народила для нас Спасителя світу, а ми його розіп’яли. Зображення Скорботної Діви Марії зустрічається дуже рідко, але такі ікони є. Символіка зображення Діви Марії на іконах є дуже проста. Божа Матір зображається із Спасителем на руках. Часто буває, що Вона тримає Спасителя на лівому боці, але й буває на правому боці теж. Зображення цих ікон – у вигляді Одигитрії (Провідниці). Наприклад, є й ікона Богородиці-Одигитрії, де Вона зображена із Ісусом Христом на руках. Голова Діви Марії завжди покрита – це так званий мафорій. Мафорій може бути синім або зеленим – як символ земного походження Богородиці.
Зазвичай маленький Ісус сидить на руках Матері, правою рукою благословляє, а лівою – тримає згорток, рідше – книгу, що відповідає іконографічному типу Христа Пантократора (Вседержителя). Трапляється, що на іконах Спасителя й Богоматір зображують коронованими. Ще один приклад ікон із зображенням Богородиці – ікона Знамення, яка є особливим типом Богородиці Оранти, зображеної з Господом Ісусом Христом на грудях. Богородиця Діва на цій іконі змальована у повний зріст чи лише по пояс, з піднятими до неба руками – Вона молиться до свого Сина за всіх людей. Варто також згадати й чудотворну ікону Матері Божої Нерушимої Стіни. Часто Діву Марію змальовують на золотому тлі, такою, що сидить на троні (символізує державність – наприклад, Київська держава), Її обличчя блаженне, очі глибокі, відкриті до світу, сповнені спокою (такою апостол Лука бачив Матір Божу). Син Божий на іконах часто повернений обличчям до Матері, з подякою взиває та молиться до Неї.
– На Вашу думку, в які моменти історії народу, життя окремої особистості чи Церкви відбуваються об’явлення Діви Марії і наскільки вони пророчі?
– Ми повинні розуміти, що Мати Божа ніколи не полишає світу і людей, Вона постійно молиться за нас. З’являється Цариця Небесна найчастіше поодиноким богобоязким людям. На місці її появи обов’язково повинно бути джерело (Люрд (Франція), Почаївська Гора, присілок Заглина на Львівщині тощо). Такими появами Діва Марія попереджає найтривожніші катаклізми у світі, прагне привернути увагу до моління та свого заступництва. Вона може з’явитись й у місцях, де її особливо шанують, де людське серце готове прийняти це одкровення.
– Які Богородичні свята відзначає Православна Церква?
– Богородичні свята мають надзвичайно важливе значення у християнській вірі. В Православній Церкві відзначаємо всі дванадесяті Богородичні свята: Різдво Божої Матері, Введення у Храм, Стрітеня (Діва Марія присутня як центральна фігура, бо приносить младенця у храм), Благовіщення, Успіння. Хоч свято Покрови й не входить до цього переліку, але також особливо шанується нашою Церквою.
– Чи можемо сказати, що в інших релігіях, окрім християнства, також є певним чином сформований і вшанований образ Діви Марії?
– Так, звісно. Наприклад, в ісламі Марія розглядається як незаймана мати пророка Іси. Про неї написано в Корані, в сурі Маріам. Марія, мати Ісуса, займає почесну позицію серед жінок в Корані. Сура Маріам – єдина сура Корану, названа жіночим ім’ям. У ній викладається історія Марії (Маріам) та Ісуса (Іса) відповідно до ісламського розуміння.
– Чи є якісь небезпеки в плані надмірного вшанування Божої Матері, наприклад, виникнення сект тощо?
– В Україні немає Богородичних сект, проте вони є в Росії. Це цілі центри, де особливо шанують Діву Марію, яка породила Христа (Христородиця). Український народ завжди мав правильне догматичне розуміння Матері Божої, яка займає друге місце після Ісуса Христа, вводиться у вищий за ангелів ранг і є «Чесніша від херувимів і незрівнянно славніша від серафимів» (хвалебна пісня Богородиці)…
– В чому полягає історично-духовна особливість вшанування образу Діви Марії в українській культурі, зокрема в рамках ментальності нашого народу та долі нашої держави?
– Ще в далекому 13 ст., коли Україна втратила свою державність, то опинилась під опікою Божої Матері. Пізніше, протягом наступних епох: в часи козацтва, УПА та ін., Мати Божа не полишала наших воїнів на полі битви і всіх нас у щоденному житті. Сьогодні ж, у незалежній Україні, 14 жовтня на Покрову, ми святкуємо день захисника Вітчизни. Для українського народу Мати Божа завжди була заступницею, навіть в колядках оспівано це глибинне і догматичне богословське сприйняття. У свідомості українців відсутнє міфічне, легендарне змалювання її образу. Наприклад, у народних переказах, думах маємо есхатологічне значення покрову Богородиці над українським народом (народні духовні канти “Ой зійшла зоря…”, «Біжать у Почаїв стежки і дороги» тощо). До речі, на українських іконах доволі часто Богородиця зображена в народному вбранні. Такими є творчі праці київського художника Олександра Охапкіна.
– Ще з дитинства нас навчали, що у кожного українця є три матері: та, яка народила, Батьківщина і Мати Божа. Чому молитва про заступництво до Богородиці є такою важливою для сучасної української матері, яка втрачає своїх синів на війні?
– Сучасна українська мати сьогодні звертається із молитвою до Матері Божої. Діва Марія – це зразок, як потрібно любити свого сина, виховувати його і співпереживати, коли він страждає. Звісно, Матір Божу та українську матір не можна ставити в один ранг. Богородиця – це Спасителька світу, але вона близька до нашої Батьківщини, до всіх матерів, які бережливо шанують Її та щирим серцем плекають спасіння усіх дітей України, які жертвують собою заради добра і свободи. Не забуваймо, що в певній мірі маємо розуміння й самої Церкви як Матері, а Бога – як Отця («Тренос» Мелетія Смотрицького). Мати, яка народила сина, потенційного захисника Вітчизни, а потім пожертвувала ним заради України, будучи свідомо до цього готовою, вчиняє подвиг. Так само Богородиця пожертвувала Ісусом заради спасіння світу. Не всі матері наших захисників є свідомими віруючими. Тому молитва необхідна, щоб зміцнити дух і подарувати серцю мир.
– Владико, якою сьогодні, у такі непевні та тривожні часи має бути молитва усіх матерів та усіх українців до Цариці Небесної?
– Пригадую, як Ліна Костенко сказала: «Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі». Тому тепер, у ці часи, коли смерть і горе переслідують наш народ, мусимо посильно молитись. А молитва наша має бути усердною, уважною, щирою і нерозсіяною. Вона не мусить відрізнятись від тої молитви, з якою ми звертаємося до Ісуса Христа. Маємо слізно уповати на заступництво Божої Матері і взивати: «Пресвятая Богородице, спаси нас». І нехай в ці криваві вирішальні моменти історії нашої землі Спаситель і Його Мати дарують нам милість, милосердя і всеперемагаючу Любов.
Розмовляла Лідія Батіг
Повязані записи
