Для опірності існуючим сьогодні викликам, а також задля стійкості й невідступності від обраного шляху, самоствердження та реалізації власних цілей, категорично не можна відмовлятися від того, що може нас збагатити і бути корисним. Як біблійні книги є невичерпним джерелом мудрості, так певними орієнтирами є й біографії, дії та вислови багатьох історичних персонажів і навіть наших сучасників. Й втрачати нагоду черпати з одного і іншого джерела – це великий прорахунок, який може коштувати надто дорого. 29 жовтня 1706 року народився Вацлав Пьотр Жевеський (1706 – 1779). Він був дуже непересічною особистістю, від чиїх рішень та дій багато залежало в історії наших територій у XVIII столітті – походив із русинського, але полонізованого шляхетського роду, став подільським воєводою, отримував найвищі державні нагороди і володів замками у Підгірцях та Олеську, Жовківською фортецею і ін. Врешті, писав прозу та поезію і листувався з багатьма відомими діячами. Серед таких – навіть папа римський. Задля вшанування пам’яті непересічного діяча, пропонуємо думки та висловлювання Вацлава Жевуського про релігію і духовність.
Король і Бог
Нікого не здивуєш твердженням про те, що на вершині тогочасної суспільної ієрархії був монарх, король. І хоч Вацлав Жевуський жив у столітті, в якому розпочалась революція у Франції, коли у цій країні відбулась страта короля, але у його країні, Речі Посполитій, орієнтувалися на відмінну систему цінностей та стандарти – король залишався там центральною і визначальною фігурою. Таким чином, цілком закономірно, що у більшості своїх промов Жевуський називає монарха “живим образом Божим”, посадовець бажає правителю довголіття та прихильності Бога, адже за цим стоїть і прихильність Бога до підданих монарха. Характерно, що схожі міркування бачимо і в багатьох інших відомих діячів того часу. До прикладу, засновник Жовки Станіслав Жолкевський казав так: “Я вирішив поводитися згідно велінню його королівської величності, а не по своєму розумінню […] король все ж таки помазаник Божий, і серце його в руці Господа”.
Говорячи про короля, Вацлав Жевуський використовує безліч різноманітних означень та зворотів. Між іншим, часто порівнює його із римським імператором. Водночас, у декількох моментах навіть вдається до більш тонкої гри – проводить паралелі між королем і біблійним правителем – царем Соломоном. При цьому додає, що мудрість короля чи не найбільше простежується у прихильності до миру і бережному ставлення до проливання крові своїх підданих.
Мир, щастя і достаток
Через усі промови Вацлава Жевуського, його тексти і листи, червоною ниткою проходить ідея про те, що найбільшим щастям для людей, “з ласки Бога і короля”, є “милий і солодкий” спокій. Якщо комусь випадає жити в такі часи, цей стан справ Жевуський називає “найдорожчим даром Небес”. Відтак відомий посадовець та письменник додає, що обов’язковою умовою, яка здатна забезпечити мир та спокій, є нарощення власних сил і зміцнення війська. Цю справу Вацлав Жевуський вважає чи не найважливішою у державі, а надалі додає, що займатися цими питаннями повинен Сейм. Водночас, не менш важливим є також і те, яким керманичем є монарха. Вацлав Жевуський бажав чинному королю щоб його правління було “солодким” і ним піддані насолоджувалися не менше, ніж миром. Очевидно, десь так правління чинного монарха посадовець і сприймав, адже в іншому пасажі писав про те, що приємно кидати погляд на трон, де “рукою божою”, поряд із монархом, було посаджено мир, щастя і достаток. Це не може не приносити радості й веселити серце і думки.
Про церковнослужителів
У промовах Вацлава Жевуського, як і в його листах та зверненнях, зустрічаємо і згадки про духовенство. При цьому, останні є як загального, так і більш конкретного характеру. Щодо останнього – це, між іншим, згадки про львівського архієпископа. Якщо про більш загальні сентенції, то це, перш за все, його роздуми про чесноти та призначення духовенства, їхнє служіння і користь для суспільства.
До прикладу, Вацлав Жевуський був переконаний, що єпископи є пастирями та провідниками для суспільства і вони ведуть людей, які довкола них групуються, до Неба, також – до чеснот. Таким чином, цей діяч трактує їх як “перекладачів”, що роз’яснюють вірним як закони людського буття, так і Божий замисел. На сам кінець, Жевуський був переконаний, що бажання зробити своїми життєвими супутниками правду і справедливість можна реалізувати лише тоді, коли йти слідами зразкових ієрархів – прислухатися до їхніх рекомендацій і наслідувати їхній спосіб життя.
Вірні і їхнє щастя
Хоча дану тезу нам інколи важко сприйняти, але монархи не могли бажати своїм підданим лише зла. Аналогічно піддані – зовсім не були налаштовані відносно своїх правителів винятково вороже. Хоч таке сприйняття і нав’язувалося деякими ідеологіями, але для періоду XVI – XVIII століття є більш характерною відмінна оптика. До прикладу, в одній із промов Вацлав Жевуський вкотре говорив про те, що монарх є намісником Божим і його образом. У подальшому бажав, аби слава короля Речі Посполитої лише зростала між європейськими правителями, а життя правителя цієї держави тривало стільки років, скількох підданих він зробив щасливими. Таким чином, бачимо намагання Жевуського вибудувати своєрідний варіант моделі суспільства, яке базується на засадах гармонійності та взаєморозуміння.
Цю думку Вацлав Жевуський розвиває і в наступних промовах. Зокрема, коли пише про те, що “рука Божа” посадила на трон найкращого з королів. Відтак додає, що під сонцем немає жодного іншого народу, який міг би зрівнявся у цьому з жителями Речі Посполитої. Перш за все тому, на його думку, що в цю мить вони оточені наступними благами: свобода, безпека, достатки, врожай, багатство у будинках, гроші у скринях і ін. Знову ж – причиною такого стану справ автор називає не тільки особливості правління короля, але й відповідальну роботу Сейму та єдність громадян. Саме тому, на переконання Жевуського, усім варто об’єднати свої зусилля – у серцях і думках, для забезпечення порядку в державі і суспільстві. Для утримання Сейму, який є ліками від всіх хворіб, для примноження і вдосконалення суспільного добра.
Родинна історія та духовність
На сам кінець, у текстах Вацлава Жевуського, особливо у його листах до тогочасних можновладців та посадовців, зустрічаємо багато жалю та скорботи з приводу смерті батька, Станіслава Жевуського. Цикл текстів, пов’язаних з цією темою, рясніє словосполученнями на кшталт “сльози заливають очі”, “сльози падають на папір, коли пишу цей лист” і ін. Кожен з листів такого характеру є дуже інтимним і відображає щиру шану та любов вірного сина до гідного й відповідального батька. Між всім іншим, свого батька Вацлав Жевуський називає найбільшим, після Бога, заступником і надією, що вказує на теплі й хороші відносини між двома поколіннями Жевуських.
P.S.
Окрім вражаючої політичної та військової кар’єри, про що було сказано декілька слів у вступі до цього тексту, власник Підгорецького та Олеського замків Вацлав Жевуський відзначався прихильністю до мистецтва та культурного життя. Сам писав різноманітні памфлети, полемічні тексти, трагедії і комедії, збирав раритетні речі, володів безцінними мистецькими колекціями. На жаль, його персона до сьогодні не знайшла належної оцінки та осмислення в незалежній Україні. Є надія, що ситуація зміниться у наші дні.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- Заславський В. Станіслав Жолкевський: лицар, політик, меценат // Жовква. Туристичний інформаційний центр, 2009 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zhovkva-tour.info/statti/37-rokstories-samples/64-featured-article-headline
- Myśli w Teraznieyszych Okolicznosciach Rzeczypospolitey. – W Drukarni Poczaiowskiey, 1756.
- Rzewuski W. Mowy I Listy. – W Drukarni Poczaiowskiey, 1761. – S. 18 – 19, S. 23, S. 24 – 26, S. 33, S. 55, S. 62, S. 63 – 64, S. 69, S. 74 – 75, S. 79, S. 82, S. 94.
- Źielińska Z. Rzuwuski Wacław h. Krywda // Polski Słownik Biograficzny. – Wrocław-Warszawa-Krakow, 1992. – T. XXXIV. – Zesz. 140. – S. 169 – 180.
Фото з https://uk.wikipedia.org/
Повязані записи
