Теперішня ситуація у суспільстві часто спонукає нас економити. Йдучи на ринок чи в магазин, якось інстинктивно шукаємо ціну, яка могла б влаштувати особистий гаманець. Хтось намагається закупити максимум за кількаденною вигідною знижкою. Дехто, натомість, віддає перевагу, можливо дорожчим, але якіснішим речам, які б довше послужили. Якщо говорити виключно про фірмові магазини, то тут користуються популярністю системні картки знижок, з якими можуть накопичуватись бонуси, які спокушають людей частіше ходити в той чи інший магазин. Це піарний хід, що запрограмований на покупця, який передусім підсвідомо надіється, що все-таки на картці у нього є в запасі значні бали, які з часом можуть перетворитися на безкоштовний продукт. Я не є спеціалістом у таких підходах, але думаю, що бонуси – це нестійка одиниця, яка однак може стати важливим додатком, якщо часто здійснювати покупки. Не вдаючись до меркантильності, пропоную аналогічну ситуацію у житті християнина, що прагне зробити щось дійсно важливе та хоче бачити наслідок та перспективу своїх дій.
«Діла милосердя». Ці слова стали часто вживаними для цьогорічних проповідей, реколекцій або звичайних розмов між християнами. У цей Ювілейний рік можемо відкрити для себе по-новому Боже милосердя, надихнутись на творення відповідних вчинків у щоденному житті, або, натомість, переконувати себе думкою, що мені вже вистачить цього, адже я вже достатньо розумію значення таких слів. Насправді останнє твердження не зовсім добре, оскільки милосердя Бога є безкінечне для людини, що за допомогою своєї величі та силі воно відкриває безмежну, щоразу більшу для розуміння Господню любов. Складність радше у хисті проповідника, який покликаний зацікавити людину, а вона вже вільно вирішує, що прийняти, а що – ні. У цьому випадку критерієм є особиста зрілість віри для подальшого духовного зросту. Тут прихований сенс діл милосердя у людському спасінні. Якось Наступник святого Петра наголосив, що всі ми покликані стати живими писарями Євангелії, несучи Добру Новину людям нашого часу, а можемо це чинити, здійснюючи діла милосердя для тіла і для душі, які є стилем життя християнина.
Безперечно, творячи конкретні діла віри, ми насправді стаємо свідками живого Христа і прикладом для інших наших ближніх у наслідуванні. Перемінюючи, часом нелегко, власні звички, у душі зароджується спокій. До того ж, може виникнути і користолюбна думка: «А що я буду за це мати»? Звичайно, безкорисливість є важливою християнською рисою благородності й шляхетності, але хочеться тут же відповісти: «Будеш мати, але треба почекати». Господь, дивлячись на наші добрі вчинки, може вже тут, на землі давати нам благодаті, які безперечно стають невидимою допомогою. Проте існує ще й інший вимір, який належить до компетенції Бога після смерті.
Життя дається раз і дуже скоро прийде час, коли на Страшному суді Христос спитає: «З чим ти до мене прийшов? Чи твоє серце наповнене любов’ю до Бога і ближнього, чи твої руки добро чинили?». Від того, як ми прожили на землі, буде залежати наша вічність. З цим жартувати не можна, бо наша віра в Бога має бути підтверджена ділами. Треба поспішати творити добро, поки сонце світить і брати приклад з тих людей, які поривали з минулим в ім’я майбутнього. І саме тут важливу роль відіграють діла милосердя, що слугують не як єдиний визначальний фактор у спасінні, а стають цінним додатковим бонусом, який підтверджує наші справжні мотиви, що у видимий спосіб показують життя християнина у державі, на роботі чи в сім’ї. Надія на вічне життя стає реальністю, а не просто опіумом посмертної нагороди, бо завдяки вірі людина підтверджує свою надію вчинками віри.
Отож, керуючись бажанням творити добро з любові до свого ближнього, застановімся: якщо одна хороша справа деколи нам нічого не коштує, то чи забуде Христос це? Напевно, що ні. Це ж бо Він сказав «[…] усе, що ви зробили одному з братів найменших – ви мені зробили» (Мт. 25, 40). Вічна нагорода завжди чекає на християнина, який старається виконати те, що йому належить. Потрібно лише пам’ятати, що якість життя віруючої людини залежить не тільки від побожних думок, а й від конкретних вчинків, адже читаємо: «Виплекайте дерево добре, то й плід його добрий; а посадіть дерево погане, то й плід його поганий. Бо дерево пізнається з плоду» (Мт. 12, 33). Тому, наші дії визначають не тільки якість земного існування, а й стають важливими бонусами у майбутньому віці, який залежить від кожного з нас особисто.
бр. Яків Шумило ЧСВВ
Повязані записи
