Дорогі християни! Зараз ми переживаємо історичний момент про який пророкували старці, що «храми будуть відкриті, але в них ходити не можна буде». Зі сльозами на очах та смутком у серці згадуються минулі роки коли ми йшли до Плащаниці в церкву та з піднесеним духовним настроєм збирали великодній кошик, після Воскресної Всенічної та освячення пасок ми збиралися зі своїми рідними та друзями за святковим столом, вітали один одного. Але цього року у наші сімейні традиції та звичаї Бог вніс корективи. Карантин без прохань та пояснень зламав усі плани «царя землі» – хомо сапіенса. І тут індивіди суспільства зрозуміли, що людина найбільш самотня особа у світі. І навіть гаджети та «всезнаючий» Інтернет не може врятувати її від депресії. Добре, що хоча б зараз людина почала усвідомлювати, що пройтися дві зупинки пішки не важко і довго, а приємно і цікаво. Тепер суспільство зрозуміло – чому тварини не люблять зоопарки. Карантин заставив нас відчути себе рибками в акваріумі та навчив цінувати ранкову посмішку сонця. Адже тільки зараз ми зрозуміли, що храм – не просто місце для молитви, а частинка Раю на землі. Людина може прожити без роботи, без їжі, без хоббі, але не може прожити без спілкування, а головне – без розмови зі своїм Творцем. Тільки в чотирьох стінах ми зрозуміли красу і неперевершений задум Бога – природу!
Але це не все… карантин зобов’язує нас навчитися цінувати своїх близьких та рідних, по-новому подивитися на своїх друзів, переосмислити себе у Церкві, навчитися бути не тираном, а господарем на планеті, ми повинні збагнути – хоча сьогодні закриті храми, але відкрита печера Воскресіння, хоча сльози на очах, але вони переміняться на радість, хоча страх і байдужість панує в повітрі, але вони розвіються від однієї Благої звістки: Христос воскрес!
І що найголовніше, тільки цього року на Великдень не священик, а Сам Воскреслий Христос освячував наші приношення.
Христос воскрес, дорогі мої!
Протоієрей Діонісій Буренко
Повязані записи
