Щороку у Вірменській Апостольській Церкві Стрітення Господнє відзначають 14 лютого. Але святкування розпочинають ще у переддень свята – 13 лютого. У храмі звершують урочисте богослужіння – Навечір’я, а опісля молитви продовжують святкування вірменськими народними традиціями і звичаями. Як цьогоріч відзначали свято у Вірменському кафедральному соборі у Львові, розповідаємо у нашому матеріалі.
Стрітення – одне з великих Господніх свят, коли святкують на сороковий день після Різдва. Вірменською Стрітення перекладається як «Т’ярнендарач», що означає «іти Господеві назустріч». За Святим Письмом Діва Марія з Йосифом принесли Ісуса до храму на сороковий день після його народження, щоб присвятити Богу. Маленького Спасителя у храмі вже чекав старець Симеон, адже йому про цю зустріч звіщав Святий Дух: чоловік не покине земне життя, доки не побачить Христа Господнього. Така зустріч символізує перехід зі Старого Завіту до Нового Завіту – починається історія нових законів – законів любові.
«На кожне свято важливо не лише молитись, а також пам’ятати, чого вчить нас свято і навіщо його відзначаємо. Цього дня Ісус Христос прийшов не знащити закон, а виконувати його. За Святим Письмом Христос і є цим Законом. Він поставив крапку на Старому Завіті і розпочав Новий. Це стало новим етапом людства, коли завершився строгий закон, а почав діяти закон любові», – розповідає диякон Армен Акобян.
За розпорядженням Верховного Патріарха і Католикоса всіх вірмен Гарегіна Другого, у свято Стрітення відзначають День посвячення молодят, як символ пресвятої родини. А під час святкового богослужіння здійснюють благословення молодих шлюбних пар.
У Вірменській Церкві в цей день проводять особливі традиційні обряди. Після Вечірньої священнослужитель запалює свічку з вівтаря і разом з прихожанами виходить на подвір’я, щоб розпалити ватру. У народі такий обряд ще вважають як зустріч зими із весною.
«Цей вогонь символізує світло і любов Господа, який “розтоплює лід” Старого Завіту. Мало хто знає, але коли Дитятко Ісус вели до храму, пройшов сильний землетрус. Щоб вияснити, що робиться назовні, люди виходили зі свічками – так і трапилась зустріч людства із Господом. Сьогодні таким чином і ми зустрічаємо Господа і відкриваємо для Нього свої серця», – пояснює диякон Армен.
Після урочистої Літургії, священнослужитель із запаленим факелом рушає до ватри, яку облаштували на подвір’ї храму. Прихожани збираються довкола вогнища, розпочинають з виконання гімнів України та Вірменії, а тоді вгощаються цукерками і співають народні вірменські пісні. Символічно вважають, що вогнище об’єднує людей та очищає їхні душі. Всі охочі, зокрема подружні пари, стрибають через вогонь тричі, адже вірять, що вогонь здатний очищати та зцілювати. Додому віряни вертаються із запаленими лампадками, так роблять всього тричі на рік – на Різдво, Великдень та Стрітення. Вже 14 лютого у храмі проводять святкову Літургію самого свята «Т’ярнендарач».
Повязані записи
