Вознесіння Ісуса Христа на небо відбулося через 40 днів після Воскресіння Господнього. Ми, християни, відзначаємо цю подію великим святом, яке завжди припадає у четвер 40-го дня по Христовому Воскресінню. З цього приводу народне прислів’я каже: “Не прийдеться в середу Вшестя” Згідно з християнським вченням, після Воскресіння Христа через сорок днів Бог забрав його на Небо, хоч до цього Він ходив по землі. Це останній день, коли можна вітатися словами “Христос воскрес!”. Опісля Вшестя це вже заборонялося, також у храмах ховають плащаницю.
Про вознесіння Ісуса Христа на небо були пророцтва ще в Старому Заповіті. В 109-му (110-му згідно з єврейсько-масоретською Біблією) псалмі Давида читаємо: “Промовив Господь Господеві моєму: “Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!” (Псалом 109(110), 1 вірш).
Джерела 3-х перших сторіч нічого не говорять про цей празник. Не згадує про нього й письменник Оріген, який вичисляє християнські празники в 8-ій книзі свого твору “Проти Цельсія”. Знавці обряду дотримуються тієї думки, що в перших 3-х віках цей празник святкували разом з празником Зшестя Св. Духа. Але вже у IV столітті празник Господнього Вознесіння стає загально знаним. Історик Сократ називає його “всенародним празником”.
Празник Вознесіння звеличили своїми проповідями св. Іван Золотоустий, св. Григорій Ніський, св. Епіфан Кипрський, Лев Великий та інші. У 390 році за кошти християнки з Рима Пойменії на місці Вознесіння побудовано Храм Вознесіння.
Про подію вознесіння Господа Ісуса Христа розповідає нам святий апостол Лука в книзі “Діяння святих апостолів”: “Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав, аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся… По муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з’являвся та про Боже Царство казав…”.
У євангеліста Марка так читаємо: “Господь же Ісус, по розмові із ними (з учнями), вознісся на небо, і сів по Божій правиці…” (Від Марка, 16.19) .
Що ж до самої історії встановлення свята Вознесіння то, згідно з дослідженнями православних істориків, маємо його з самої глибокої давнини. Так уже Апостольські Постанови приписують здійснювати святкування в 40-й день після Пасхи.
Канони свята написані святими Іваном Дамаскіним та Йосипом Піснеспівцем. Тропар (основна пісня) свята: “Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, подавши радість учням обітницею Святого Духа, ствердивши їх у вірі Своїм благословенням, що Ти – Син Божий, Спаситель світу”.
Фольклорні звичаї українців у цей день також були особливими. Люди випікали обрядове печиво у формі драбинок, “щоб було по чому Ісусові вилізти на небо”. Такий ритуальний хлібець носили на могилки, щоб в останнє разом пом’янути померлих. Крім печива, готували також пласкі млинці з пшоняного борошна, у деяких місцях пекли паски і фарбували крашанки на поминки. Селяни в цей день обходили свої посіви, качали на них крашанки, оскільки “на Вшестя вже починає викидати колос”. До цього дня намагалися повністю обсіятися, бо через десять днів буде Трійця.
У цей святковий день, коли Христос вознісся на небеса, бажаємо і всім нам, українцям, вознестися у своїй вірі. Нехай тепер, у важкий момент нашої історії, надія на воскресіння рідної держави, на безмежну силу любові, віра в Бога стануть для нас сходинками до мирного і щасливого життя.
Повязані записи
