Дорогі читачі! Пропонуємо вам переглянути найважливіші думки про Україну, війну, християнський патріотизм та життя, сповнене Господньої благодаті, єпископа УГКЦ (єпархія Св. Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії), провідного науковця у галузі церковної історії, президента Українського Католицького Університету, Владики Бориса (Ґудзяка).
Сьогодні Владиці Борису виповнюється 56 років! Команда сайту «Духовна велич Львова» сердечно вітає його із Днем Народження. Бажаємо міцного здоров’я, довгих років життя, духовного натхнення та Божої ласки, щоб своєю невтомною працею й надалі допомагати Церкві та Україні, виховувати молоде покоління вільних та справедливих людей.
Дякуємо за любов до України, людей та справи свого життя!
«У цей складний період історії України нашим важливим завданням є берегти цілісність свого внутрішнього життя. А це непросто робити без Божої благодаті, без молитви, без чувань, без Святих Тайн, без певної аскетичної дисципліни»;
«Не бійтеся, тільки вірте, і Україна воскресне. Будьте мужні. Наша дорога до обіцяної землі з неволі – непроста. Ці дні змінюють ваші життя, і ви будете своїм внукам розповідати, як були на Майдані і як з піснею, молитвою боролися зі злом»;
«Те, що відбулося на Майдані, показало, що маленька горстка людей, озброєних любов’ю, вірою, дружбою, піснею і молитвою на устах, змогла вистояти проти озброєних силовиків. Сила відступила перед правдою і громадською солідарністю. Це є знак, який має бути дороговказом на майбутнє»;
«Після більше 20-ти років незалежності Україна знаходиться, можливо, лише в дорозі від полону до обітованої землі, лише зараз вдається потрохи скидати аспекти колишнього тоталітарного режиму, але скидати плащ рабства не легко»;
«Звичайно, можна міряти таку чесноту патріотизму як автентичну категорію самопожертви. Насамперед, наскільки у цій діяльності людина жертвує своїм часом, своїми ресурсами, своїм здоров’ям, скільки душі та любові вона вкладає у свою мрію. Проте, є й інші випадки – скажімо, коли хтось з прапором чи вилами в руках старається творити ажіотаж для задоволення своїх власних політичних амбіцій»;
«Ми не повинні допустити, щоб диявол і ті, які діють його методами: поділу, брехні і насилля, роз’їдали наші серця, наші душі і наповнювали наші думки кислотою»;
«Україна стала епіцентром глобальних випробувань, а війна на сході – їх ядром… Праця всіх капеланів – гордість нашої Церкви. Ми повинні розуміти, що вони не можуть за нас зробити те, до чого ми покликані. Тому варто задуматися, як душпастирям долучитися до цього виняткового служіння»;
«Християнство не може бути якоюсь ідеологією чи стилем життя. Це є світогляд і відношення до всього в житті на підставі особистої спільнотної зустрічі з Живим Богом – процес з одного боку дуже інтимний, але також і соціальний. Цей досвід завжди матиме риси, які випливають з глибини традиції»;
«Всі ми, незалежно від віку, соціального статусу тощо, постійно шукаємо зустрічі з Живим Господом»;
«Життя не «Nescafe» – порошок, кип’яток і задоволення. І ми рішучим кроком почали тривале паломництво від страху до гідності. Попереду ще немалий шлях».