Ісус в Євангелії від Луки каже: «пильнуйте, молячись, у кожному часі…»
Молитва це розмова. Про що розмовляти з кимось, кого ми не знаємо; або знаємо зі слів інших, але раніше якось особисто не зустрічалися; або ніби і знаємо цього когось, але говорити не хочеться, тяжко йде ця розмова з якихось причин? По-різному може бути. Хтось Бога не знає, то які можуть бути спільні теми? Хтось немає з Ним особистих контактів, знає про Бога лише те, що чув від священників на проповідях, тому не знає «з якого боку підійти» – просити чи дякувати, чи що робити? Хтось переживає якісь проблеми, може нещастя, особисту трагедію і просто не може молитися… немає сили, не бачить сенсу.
Але кожен із нас хоча би раз у житті зустрічав когось із ким легко було бути щирим, когось з ким легко було ділитися думками і переживаннями, бо було таке відчуття, що людина нас слухає і чує, співпереживає. Якась така «своя». Бог теж «свій». Він знав нас ще до того, як ми народилися, ціла наша історія близька Йому і не байдужа. Він настільки прихильно до нас ставиться, що вирішив довірити нам Свого Сина. Це навіть більше ніж прихильність – це любов. А говорити з тим, хто нас любить і приймає – це радість. Бути любленим Богом – це щастя. З людьми часом буває, що вони мають досить одні одних, їм досить вислуховування чужих проблем, прохань про різні послуги, досить надмірної присутності, дзвінків, листів, розмов. А Бог має найбільше терпеливості якраз до таких «життєвих невдах». Він буде слухати – тільки говоріть, Він буде діяти у житті кожного, хто на це дозволить, Він буде прощати кожного, хто щиро попросить прощення і буде робити це стільки, скільки буде потрібно. Він дасть Свого єдиного Сина за відкуплення наших гріхів і не буде нам цього випоминати. Тільки буде чекати. Чекати на зустріч з нами. Ми чекаємо на народження Ісуса, а Бог чекає на кожного з нас. Адвент розпочався. Пильнуймо молячись.
Джерело: фб-сторінка Владики Едварда Кави
Повязані записи
