Владика Венедикт: “Нам дуже важливо знайти час пізнати себе”

Перекладімо свої турботи на Бога і, розповівши Йому все так, щоб Він про це дізнався від нас самих, передаймо Богові піклування про свої турботи. Тепер нам нема про що хвилюватися, адже можемо вільно думати про Нього. До цього закликав владика Венедикт, єпарх Чиказький, у своїх роздумах на приватній фейсбук-сторінці.

Дуже важливо знаходити час, щоб побути на самоті зі собою і пізнати себе. Бо ж ми знаємо інших, однак мало знаємо себе. Звичайно, на початках нам буде нудно зустрічатися зі собою. Ну що ж, нехай буде нудно. Ми створені за образом Божим, і це усунення всього непотрібного схоже на реставрацію старої ікони, яку протягом століть безліч разів перемальовували різні люди.
Що більше ми розчищаємо, то більше нам буде здаватися, що ми тільки нашкодили там, де були хоч якийсь порядок і краса. З часом побачимо, наскільки ми убогі та жили в своїх ілюзіях, цілковито не знаючи себе. У зустрічах зі своїм «я» можемо досвідчити не тільки нудьгу, але і жах, і навіть відчай. Ця нагота душі приводить нас до тями. Відтак відчуємо потребу в Бозі через молитву.
І тоді слід уникати брехні Богові; це здається абсолютно очевидним, і все ж ми не завжди робимо так. Будемо говорити з Богом відверто, скажемо Йому, хто ми такі; не тому, що Він не знає цього; але одна справа — приймати той факт, що хтось нас любить і знає все про нас, і цілком інша — мати мужність і справжню любов до цієї особи, щоб сказати йому все про себе. Скажімо Богу відверто, що у нас немає справжнього бажання зустрічатися з Ним у молитві.
А якщо вже нам доводиться говорити, то нехай це буде справжня розмова. Перекладімо свої турботи на Бога і, розповівши Йому все так, щоб Він про це дізнався від нас самих, передаймо Богові піклування про свої турботи. Тепер нам нема про що хвилюватися, адже можемо вільно думати про Нього. Ми повинні зробити це, довіряючи Богові настільки, щоб передати Йому всі свої тривоги, які ми хочемо зняти зі своїх плечей. Нам потрібно пам’ятати, що ми не тільки висловлюємося, але і вислуховуємо те, що має сказати співрозмовник. А для цього треба навчитися мовчати.