Нещодавно на сторінці православного архімандрита Костянтина Марченка з’явився схвальний відгук на книгу католицького єпископа Миколи Лучка* «У пошуках авторитету».
Чим зацікавила православного священнослужителя книга католицького автора? Що спільного між їхніми світоглядами та чому страх перед «іншою думкою» є ознакою сектантства? Про це ми коротко поспілкувалися з отцем-архімандритом Костянтином Марченком – намісником Свято-Миколаївського Жидичинського монастиря та деканом монастирів Волинської єпархії ПЦУ.
На своїй фейсбук-сторінці о. Костянтин днями написав: «Дочитую неймовірну, якоюсь мірою, біографічну книгу католицького єпископа Миколи Лучка “У ПОШУКАХ АВТОРИТЕТУ”. Як викладачу пастирського богослів’я і людині, яка з Божою поміччю намагається урядувати в монастирі вже майже 20 років, думка сучасника, нехай і представника іншої конфесії, про проблеми сучасного священства і духовної освіти завжди цікава». Після чого він зацитував уривок.
Андрій Толстой: Отче, Ваш відгук на книгу католицького єпископа Миколи Лучка привернув увагу. Чому православного архімандрита зацікавила саме ця праця?
Архімандрит Костянтин Марченко: Я б не робив акценту на тому, що це саме католицька література. Я читаю різні книги: і католицькі, і світські — усе, в чому бачу якусь жвавість, сенс, те, що торкається душі. І я абсолютно не стидаюся це коментувати чи рекомендувати іншим.
Що саме виділили для себе в «У пошуках авторитету»? Чим ця книга виявилася корисною?
У цій книзі мені сподобалося багато ліній, зокрема ставлення автора до свого покликання та служіння. Єпископ Микола не соромиться описувати епізоди зі свого життя, де він був дуже заплутаний.
Наприклад, там є цікавий момент про його дружбу з одним православним архімандритом. Через це спілкування у нього навіть виникали думки перейти в православ’я, поїхати на гору Афон. Він описує, що практикує Ісусову молитву. Тобто, знаєте, погляд на цей світ, на багато речей у нас дуже сходиться, і це приємно.
Дехто, особливо в середовищі так званого «московського православ’я», звик лякати людей католиками. Як Ви ставитесь до закидів на кшталт: «Як це так, православний читає католицького єпископа»?
Знаєте, у московських семінаріях і академіях викладають сектознавство Дворкіна. Іронія в тому, що, згідно з ним, однією з головних ознак секти є саме звуженість погляду — коли люди навмисно відсікають себе від будь-якої альтернативної думки чи іншого погляду.
Мені ж здається абсолютно нормальним спробувати подивитися на цей світ чужими очима. Такий підхід набагато більше допомагає у проповіді, ніж коли ти дивишся на все виключно зі своєї власної бульбашки.
Якщо говорити про літературу, яка розширює світогляд: які ще книги з останнього прочитаного справили на Вас сильне враження?
Дуже захопила книга архієпископа Албанської церкви Анастасія (Яннулатоса) «Місія — по стопах Христа». Це збірка його доповідей на різних конференціях, і вона багато в чому перевернула моє бачення.
Він піднімає вкрай важливі питання про те, що ми в православному середовищі дуже часто забуваємо про основне покликання християнина — місіонерство. Ця праця справді змушує глибоко задуматися.
Дякую, отче, за позицію.
*Єпископ Микола Лучок (нар. 1974 р.) – домініканець, душпастир молоді та дорослих. До Ордену Проповідників вступив у 1994 році. Вивчав філософію та теологію в Кошице, Варшаві й у Папській теологічній академії в Кракові. Свячення отримав у 2003 році. Служив у Петербурзі, Чорткові, Ялті та Хмельницькому. У Львові був одним із проповідників домініканського душпастирства. У 2019 році Папа Франциск призначив його єпископом-помічником, з 7 жовтня 2023 (до того з 2022 — Апостольський адміністратор) – дієцезіальний єпископ Мукачівської дієцезії РКЦ в Україні.
По темі: Єпископ Микола Лучок OP: «Ця книга — це Його задум»
Архімандрит Константин (Марченко): «Інколи треба бути чесним» (відео)
«Христос шукає всіх усюди»: рефлексія на діалог протестанта з православним
Повязані записи
