У 209 річницю з дня народження Тараса Шевченка хочемо застановитись не над фактами з біографії мистця, відомими ще зі школи, а над його духовною постаттю, яка залишається сучасною та актуальною протягом двох століть. Втім, навіть найцікавіші біографічні факти найчастіше залишаються невідомими широкому загалу, а вони якраз допомогли б краще заглибитись у духовність Тараса Шевченка попри штамп «Пророка» – і, зрештою, краще це поняття зрозуміти.
Так тільки зараз більше говорять про стильного молодого франта, який жив самою творчістю, чудово співав, любив гарний одяг та добре товариство, був навіть творцем стилю в своєму середовищі та експериментатором. Він же, зрештою, навчався у одному з найкращих навчальних закладів імперії – Академії мистецтв, а повернувшись зі заслання, встиг стати її академіком. Врешті, знаменита книжечка, яку описує Шевченко у вірші «А. О. Козачковському», теж містить цікаву особливість: в дяка малий Тарас таки навчався, а, заховавшись у бур’янах, він списує Сковороду, що є дуже яскравим та характерним епізодом його духовності. Мистець Слова, для українців Шевченко ще за життя був постаттю легендарною – а по смерті став великим символом; але як сильно не намагалвся його монументалізувати радянський соцреалізм, цього йому зробити не вдалось.
Також читайте: “Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!”: 10 сильних цитат Шевченка про війну і перемогу
Попри нав’язаний радянським літературознавством міф про атеїстичність Шевченка, зараз ми вже не сумніваємося у глибокій духовності його творчості, заснованій на вірі в Бога. Зрештою, єдина фраза зі Заповіту «…а до того я не знаю Бога…» не може переважити великої спадщини інтертекстуальних поезій Шевченка, серед яких – як прямі переспіви («Псалми Давидові» etc.) чи переосмислення біблійних подій – до прикладу, поема «Марія» – так і внутрішньотекстові алюзії та вплітання церковної лексики в живу розмовну мову текстів. Насправді, якщо Шевченка багато читати, зворушливі молитовні мотиви з’являються постійно – «Ми восени таки похожі Хоч капельку на образ Божий…», «…Боже милий! Чи довго буде ще мені В оцій незамкнутій тюрмі, Понад оцим нікчемним морем Нудити світом?..» – зрештою: «…Бо лучше одурить Себе-таки, себе самого, Ніж з ворогом по правді жить І всує нарікать на Бога!»
В час нового протистояння за свободу, справжньої визвольної війни, яку в якийсь дивний спосіб Шевченко перед-бачив, його слова оживають – вони отрушують решту нав’язаних понять і переказів і показують нам Тараса справжнього, не формального поводиря чи ідола, а втілення народного духу. Краще за його ж-таки слова ніхто не може Шевченка охарактеризувати, зрозуміти чи пояснити – тому його можна тільки читати. Це особливо яскраво проявилися якраз у дні Майдану – і в дні війни, коли слова Тараса звучать на передовій не тільки його, а й нашим Заповітом. Врешті, слова набирають нового змісту, оновлюються, бо все, що ми переживаємо, здається, легко віднайти на сторінках «Кобзаря».
Тож найкращою порадою до дня народження Шевченка є просто побажання читати Шевченка – багаторазово і багатошарово, бо його слова, як і личить справжній поезії, наснажують, змінюють фокус бачення, дають надію. І зокрема – справді святу надію на Того, Хто є творцем усьому. Для віруючої людини тексти «Кобзаря» не будуть формальністю. В них відчутна присутність Творця, якого мистець переживає усім серцем. І ці слова, сповнені любові, врешті стають молитвою – нетлінною, позачасовою, щирою і величною. Можливо, саме ця присутність і робить їх пророчими.
« — Воскресну я! — той пан вам скаже, —
Воскресну нині! Ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих, нищих… Возвеличу
Малих отих рабов німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово. І пониче,
Неначе стоптана трава,
І думка ваша і слова —
Неначе срібло куте, бите
І семикрати перелите
Огнем в горнилі, словеса
Твої, о Господи, такії»
(Подражаніє 11 псалму)
Підготувала Марія Цьомик
Повязані записи
