У час, коли за секунду можеш поділитися думками з тисячами людей, стало модним розповідати про все: улюблені фільми, книги, цитати й навіть про свою сім’ю. Це звісно має свої плюси та мінуси, проте саме завдяки цьому я можу сьогодні ділитися з вами враженнями від чудового фільму. Мова йде про італійський фільм 2010 року, який називається «Я вибираю рай» («Preferisco il paradisо»). Ця двосерійна художня стрічка розповідає про католицького святого Філіпо Нері, який жив у XVI ст., в Італії. Священик, якого й досі називають «святим радості», або ж «Божим блазнем», став відомим завдяки своєму щирому й доброму серцю. Проте найголовнішим було те, що він почав працювати з дітьми та молоддю, створивши перший ораторій. Це місце, де діти можуть погратися, поспівати, потанцювати й звісно дізнатися більше про Бога.
Я натрапила на фільм в одній із християнських груп, у соціальній мережі. На той момент, я вже чула про цього святого на заняттях в Українському Католицькому Університеті. Пригадую, як викладачка дала завдання написати рецензію на фільм про Філіпо Нері. Це був інший фільм, геть інакший за духом й настроєм, аніж «Я вибираю рай». Саме це спочатку відштовхнуло мене від перегляду. Тож я відклала його у «довгий ящик», або ж як кажуть – до кращих часів. Він «висів» у закладках довгенький час, аж одного теплого літнього дня я все ж вирішила його подивитися.
На той момент я уже знала багато різного про святого Філіпо Нері, то ж спочатку думала, що фільм мене зовсім не вразить. Проте я помилилась. Майже з перших хвилин прикипіла до монітора комп’ютера. Фільм наскрізь просякнутий радістю. Звичайно, він сповнений драматичних моментів, як і кожне життя. Однак, основною його ідеєю є повна радість від того, що ми є Божими дітьми. Головний герой показаний усміхненим священиком, який прибуває до Риму, адже збирається в Індію разом з єзуїтами. Він настільки простий і зрозумілий, що не соромиться говорити з усіма на рівних: чи то з жителями Риму, чи то з повіями, оскільки в кожному він бачить Боже дитя й стверджує, що всі можуть заслужити рай.
Мені дуже сподобався підбір героїв, які оточують отця. У кожному з них ми можемо впізнати себе: у самовпевненому Медзапанйоті, в маленькому П’єротто, в нещасному, а тому й злому – Алессандро… Це зовсім різні люди, усі зі своїми характерами й болем. Кожен з них прагне чогось, але ніяк не знаходить. Саме тоді в їхньому житті з’являється священик-дивак, який може запропонувати «5 оливок й благословення». Його самовідданість, віра й безмежна радість зачаровують й ти не можеш відірвати погляд.
Я не буду переповідати сюжет фільму, але щиро рекомендую його усім, кому бракує радості. Саме на ній має базуватися наша християнська позиція. Один знайомий отець якось сказав мені: «Бог створив тебе з радості й для радості». Мені здається, що Філіпо Нері як ніхто розумів ці слова. Радіймо з того, що ми Божі діти. Радіймо з того, що спостерігаємо світ. Радіймо щиро й покладаймося у всьому на Бога. Тож запрошую вас зберегти собі назву цього фільму й знайти час насолодитися історією чудового святого, прекрасним гумором й радістю, що наповнить вас опісля перегляду.
Ольга-Марія Гнип
Повязані записи
