Це питання, мабуть, є доцільним для тих, хто хоче самобутньо провести літо – у молитві, знайомствах, мандрах.
Проща – це спільна чи самостійна подорож до святого місця: храму, монастиря, місцевості, в якій колись відбувалися події, пов’язані з життям Xриста, Діви Марії, святих. Найпопулярніші прощі – піші, але буває, що в дорогу паломники вирушають на велосипедах чи автомобілях. Іти можуть великими або малими групами, із священниками чи без.
Бувають спеціальні прощі – для молоді, родин, переселенців, лікарів, поліціянтів.
Щоб приготуватися до прощі, слід обмірковувати. Чому йдете на прощу, що хочете попросити в Бога.
В дорозі, або в місці паломництва бажано висповідатися, причаститися під час спеціальної Літургії та отримати відпуст – спеціальне благословення та прощення гріхів. З собою прочани можуть взяти молитовники, вервиці, бо дорогою багато моляться. Хтось вирушає на прощу, аби зрозуміти чи змінити своє життя, хтось жертвує свій похід за здоров’я особисте чи рідних, молиться за щось чи когось.
Іти на прощу можуть навіть діти, якщо біля них є батьки чи опікуни, і літні люди, якщо мають для цього силу і здоров’я. До речі, останніми роками дуже часто на прощі йде молодь, аби знайти собі пару. Церква до такого ставиться добре, хоча це не повинно бути головною метою прощі християнина.
Важливо також не плутати прощі з релігійним туризмом. Друге нині популярне і підтримується Церквою. Але якщо для туриста важливо те, що він просто побував у тому чи іншому місці, зробив світлини, купив сувеніри, то для прочанина головний духовний момент прощі – ті зміни, з якими він повернеться додому.
Джерело: http://ugcc.if.ua
Повязані записи
