Сьогодні, 27 травня, минає три роки, відколи відійшла у засвіти відома перекладачка, писанкарка Гануся Косів. Їй було трохи за 40. Попри те, що велику частину свого життя, вона боролася з онкологією, ця унікальна жінка, навчилася жити з радістю та миром у душі, навіть у таких екстремальних обставинах.
“Іноді вітаємо одні одних з уродинами, іменинами, бажаючи здоров’я. То – найважніше, – кажемо. А Гануся, яка дуже бажала жити і дуже бажала здоров’я,вважала,що здоров’я – не найважніше. Бо вона пізнала, що найважніше – щось інше. Розуміла, що вартість життя у іншому. І вона шукала того “чогось”.І знайшла. Знайшла, що вартість життя не у тому,що ми робимо,а що ми для Бога робимо”, – так у передмові до книги роздумів Ганни Косів написав Владика Гліб (Лочина).
Відтак, пропонуємо Вам зачерпнути мудрості із кількох цитат з цієї унікальної книги, яка є маніфестом перемоги витривалої людини над хворобою, навіть якщо останньої крапкою стала смерть.
“Відкрила для себе дуже важливу істину: мій Бог не іде на компроміси. Якщо ми думаємо, що ми сильні і можемо щось самі, якщо ми не до кінця зберігаємо заповіді, якщо занедбуємо молитву, або якщо ця молитва перетворюється на відбування обов’язкових ритуалів і приписів, нічого у нас не вийде. Йому потрібне все наше життя. Йому потрібне наше серце”.
“Коли чинимо по правді, то чинимо згідно зі своєю справжньою природою – Божою подобою, за якою ми створені. Часто нам так мало треба для щастя – вистачає чиєїсь усмішки або чийогось доброго настрою. Тоді з’являється сила жити і дарувати добро іншим”,
“Коли ходиш з Богом, і все віддаєш у Його руки, і Він стає паном твого життя, тоді часто помічаєш, ніби зі сторони, як речі ідеально складаються, минулі і давно минулі події складаються, як пазли, все має свій сенс. Тоді залишається тільки дякувати”.
“Цікаво, що у моєму житті почали з’являтися чуда, коли серце почало змінюватися. Тобто, вони, напевно, постійно є, але помічаю я їх не завжди. Так хочеться багато чудес, але насправді потрібно плекати чистоту і простоту серця – тоді життя буде чудом”.
Для мене принципово розуміти, що Ісус – це мій друг. Так, беззаперечно. Він – тато. Він – Бог, Він – всемогутній і вражаючий, але водночас і мій друг. І в цьому – сила.
Із книги Ганни Косів “Хочу ходити з Богом”
Фото з Інтернету
Повязані записи
