“Якщо ми ходимо з Богом – терпіння під силу”: 5 думок Ганни Косів про вміння бачити дива, дружбу з Ісусом і силу молитви

Сьогодні, 27 травня, минає два роки, відколи відійшла у засвіти відома перекладачка, писанкарка Гануся Косів. Їй було трохи за 40. Попри те, що велику частину свого життя, вона боролася з онкологією, ця унікальна жінка, навчилася жити з радістю та миром у душі, навіть у таких екстремальних обставинах.

З чоловіком Юрієм

“Іноді вітаємо одні одних з уродинами, іменинами, бажаючи здоров’я. То – найважніше, – кажемо. А Гануся, яка дуже бажала жити і дуже бажала здоров’я,вважала,що здоров’я  – не найважніше. Бо вона пізнала, що найважніше – щось інше. Розуміла, що вартість життя у іншому. І вона шукала того “чогось”.І знайшла. Знайшла, що вартість життя не у тому,що ми робимо,а що ми для Бога робимо”, – так у передмові  до книги роздумів Ганни Косів написав Владика Гліб (Лочина).

Відтак, пропонуємо Вам зачерпнути мудрості із кількох цитат з цієї унікальної книги, яка є маніфестом перемоги витривалої людини над хворобою, навіть якщо останньої крапкою стала смерть.

“Відкрила для себе дуже важливу істину: мій Бог не іде на компроміси. Якщо ми думаємо, що ми сильні і можемо щось самі, якщо ми не до кінця зберігаємо заповіді, якщо занедбуємо молитву, або якщо ця молитва перетворюється на відбування обов’язкових ритуалів і приписів, нічого у нас не вийде. Йому потрібне все наше життя. Йому потрібне наше серце”.

“Коли чинимо по правді, то чинимо згідно зі своєю справжньою природою – Божою подобою, за якою ми створені. Часто нам так мало треба для щастя – вистачає чиєїсь усмішки або чийогось доброго настрою. Тоді з’являється сила жити і дарувати добро іншим”,

“Коли ходиш з Богом, і все віддаєш у Його руки, і Він стає паном твого життя, тоді часто помічаєш, ніби зі сторони, як речі ідеально складаються, минулі і давно минулі події складаються, як пазли, все має свій сенс. Тоді залишається тільки дякувати”.

“Цікаво, що у моєму житті почали з’являтися чуда, коли серце почало змінюватися. Тобто, вони, напевно, постійно є, але помічаю я їх не завжди. Так хочеться багато чудес, але насправді потрібно плекати чистоту і простоту серця – тоді життя буде чудом”.

Для мене принципово розуміти, що Ісус – це мій друг. Так, беззаперечно. Він – тато. Він – Бог, Він – всемогутній і вражаючий, але водночас і мій друг. І в цьому – сила.

Із книги Ганни Косів “Хочу ходити з Богом”

Фото з Інтернету