Вслухаючись сьогодні на вечірні у зміст стихир, якось несподівано почув, що предобрий Владика будучи «на хрест піднесений і списом проколений, закривавленими перстами підписав нам визволення, роздер рукопис прародича Адама і визволив людську природу».
Мова у тексті йде про те, що людство, починаючи вже від перших людей у Едемі, написало собі довжелезний рукопис переступів і беззаконь. Адам і його нащадки згрішивши, впали у повну кабальну залежність диявола (висловлюючись юридично – потрапили «у довгову залежність»), який виніс їм вирок смерті і життя поза блаженним раєм.
Зауважмо первісне людство впало у це рабство добровільно, без жодного примусу, щоправда, через оману сатани-змія, який підступно звів прародичів. Тому мусів прийти другий Адам – Христос, який у самому собі, через свою пречисту плоть / так само добровільно!/ вкусив цього разу з дерева-хреста плоду смерті. Але прийшов Він не платити дияволу ціну за гріх свого творіння (як багато хто трактував у минулому), а зцілити у своєму Божественному тілі усі гріхи людей, реставрувавши “впалий колись образ”. Бо Христос і диявол у жодному випадку не паритетні конкуренти, а тому Ісусові не потрібно було нічого платити “древньому обманцю”.
«Рукопис наших гріхів» – це не так довгова хартія, яку Ісус добровільно погодився заплатити замість нас, безнадійних рабів-боржників, а радше акт добровільного зцілення людства від давньої генетично успадкованої невиліковної недуги , бо гріх це не юридичний переступ Божих законів, а хронічна хвороба людей, яка передавалася з покоління до покоління, починаючи від Адама. І Бог трактував і трактує людські гріхи не юридично, як караючий Суддя, а як любляча мати, яка болісно спів-переживає недугу своїх дітей.
Саме тому Владика-Христос, будучи Законодавцем, у своїй плоті на хресті відміняє / стверджує недійсним / закон смерті (бо ж кожен хто грішив – мусив померти). Ісус виправдовує нас своєю смертю, тобто стверджує те, що ми вже більше не під осудом, не під карою кабальної залежності у диявола, а від тепер нас визнано невинними і усиновлено Богом.
Властиво це і є Євангеліє для кожного, хто вірує, що «предобрий Владика, (раз і назавжди) роздер рукопис» наших гріхів. У давньому світі хартії писалися на пергаменті багато разів, бо він був коштовний, тому Ісус витерши усе, що ми своїми гріхами написали, на ньому ж «підписав нам визволення своєю кров’ю» – не винний!
Чи усвідомлюємо ми цей повний, незворотній, визволяючий Божественний акт Христа на хресті Голгофи, який «закривавленими перстами підписав нам визволення»? Чи усвідомлюємо, що насправді там було зроблено задля нас? Не впевнений! Ми часто так концентруємось на власних подвигах, нікченних духовних потугах, намаганнях ніби якось самовідкупитися, так ніби ніколи і не чули про цю потішаючу звістку, що нас визволено один раз і назавжди Христом.
Повязані записи
