Я пропоную подивитись на кілька зрізів нашої внутрішньої свободи. Перш за все, на мою думку, є два універсальні принципи, через які людина може бачити себе свобідною. Це – свобода від і свобода для. Свобода від – це свобода від чогось. Тобто, я хочу бути вільний від гріха, від певних пристрастей, від певних вчинків, від впливу поганих людей. Дуже часто ця свобода від базується на дуже великих зусиллях, коли людина хоче звільнитися від чогось. Проте нерідко можемо зауважувати, що коли ми намагаємось звільнитися від певного виду зла, воно нас немовби ще більше поневолює. В той же час, Ісус пропонує зовсім іншу траєкторію свободи – “свобода для”. Якщо ми лише будемо боротися зі злом як Санчо Панса, у відомому класичному творі, то будемо бачити довкола себе тільки гріхи, якісь небезпеки, будемо жити у темниці війни з чимось. Ісус хоче, щоби ми бачили не підступи, не зло, а навпаки. Хочу згадати, що особисто мене батько завжди вчив, що найбільше зло ми робимо самі собі. Ісус хоче, щоби ми бачили не все те земне, що нас оточує, а свободу в Бозі. Я пригадую, як знайшов ікону Святого Прокопія, котрий якраз-таки переміг усі ці пристрасті і на ній зображено як Святого пробують спокусити усякі злі сили, а він із милосердним виразом обличчя дивиться вгору і бачить Ісуса. Дуже рекомендую вам не битися з вітряками, а дивитися на світло, бачити цю чудову перспективу, яку нам дає Ісус. Бог пропонує нам певний міст з одного берегу на інший, шлях від образу і до подоби. Мабуть ви усі чули, що людина сотворена на образ Божий. До образу належать такі важливі характеристики як: дар мислення, творення, переживання певних речей, любові та безлічі інших. Це все належить до тих потенцій, які належать Господу. А уподобнення – це шлях, котрий ми маємо пройти для того, щоб сповнити задум Божий щодо нас. Також, я хотів би поговорити про духовну свободу і психологічну свободу. Ці речі дуже важливо не плутати. Свобода психологічна є також дуже важливою, апостол Павло каже: “Не ставайте рабами людей”. Мене дуже надихають образи великомучеників, вони ніколи не прогиналися і завжди були собою. Навіть коли усі носили піонерські краватки, все ж були люди, котрі казали: “Ні! Я обираю Свободу!”. І коли ми ідемо проти цього страху, проти цих загальних тенденцій у житті, ми стаємо справді вільними. Василій Великий у одній із своїх проповідей розповідає, що коли його ув’язнили, тиран, котрий його поневолив казав: “Я забрав у тебе паству”, – а Василій Великий відповідає: “Я завжди за них молюся, а зараз буду молитися ще більше, бо маю багато часу. Я є свобідний”. І все ж цей тиран зрозумів, що Василій Великий є насправді свобідна людина. Спробуйте трішки просканувати ваше побутове життя та намагайтесь зрозуміти, чи не стаєте ви певним фактором уярмлення вашої доньки, чи сина, внуків та усієї родини. Для помочі вам, я сформулюю звичну помилку, котрої ми припускаємо, коли творимо стосунки, особливо з нашими дітьми, на терміні “ти мусиш”. Інколи, навіть переходимо межу і починаємо сваритись. Наприклад, дитина не поділяє якихось наших цінностей, та після таких образ, вона починає ще більше бунтувати проти нас та ненавидіти те, що ми їй стараємось нав’язати. Я мав нагоду порозмовляти з одним чоловіком, котрий будучи хлопчиком, потерпав від “домашнього тероризму” бабусі, яка змушувала його ходити до церкви. Коли він почав жити окремо, то звісно ж не ходив до церкви, і це слугувало своєрідним бунтом проти бабусі. А пізніше навіть не хотів приїхати на її похорон. Ось маємо чудовий приклад того, до чого може привести виховання, яке базується на терміні “ти мусиш”. Богослов Сергій Булгаков каже: “Господь настільки любить людину, що він є безсильним перед її свободою, бо Він не порушує нашої свободи, не уярмлює нас, не тисне на нас якимось своїм авторитетом та не залякує. Навпаки, ми самі можемо обмежувати свою свободу. Існує певне поняття як суспільний егоїзм. Воно означає повне ігнорування оточуючих, коли ми дбаємо лише про свій простір та тільки про своє благо.
Наступний пункт, який торкає вже свободу євангельську – це свобода від пристрастей. Термін гріх, який нам усім відомий, у грецькій мові звучить як “ἁμαρτία” (гамартія). Етимологічно цей термін означає – постріл мимо цілі. Коли ми проходимо наше земне життя, набираючи гріхів, які нас обтяжують, ми обов’язково будемо стріляти мимо цілі, мимо благословення, ми будемо просто обкрадати самих себе. Існує насправді ціла “трагедія дрібних гріхів”. Коли ми не слідкуємо за щоденними порухами нашої душі, коли ми живемо немов кішка з собакою із нашими близькими, коли ми не є щирі в тих середовищах, де знаходимося, постійно нарікаємо, лінимося, не хочемо трішки більше часу приділити для молитви, не хочемо допомогти іншій людині. Таких гріхів ми дуже часто за собою просто не помічаємо і думаємо: “Я ж не чиню якихось надзвичайних гріхів, я ніби нормальний, середньостатистичний християнин”. Все ніби вдається, але насправді так, друзі не є. Цей гріх він “висмоктує” з нас наше благословення, яке Бог нам дає і робить людину не свобідною, обкрадає людину від нашого щастя. Часто плід такого обкрадання за наші гріхи може проявлятися у відсутності радості, енергії в житті. І ми можемо не усвідомлювати того, чому так є, не усвідомлювати того, що кожного дня робимо помилки через які обкрадаємо себе.
Наступна річ, про яку я хочу сказати – це те, що свобода вимагає неабиякої внутрішньої відповідальності. Відповідальність полягає у тому, щоби ми брали у руки наше життя.
Також хотів би торкнутся одного з центральних біблійних понять, яке виражене через термін “ευαγγελιον” (евангеліон), який ми перекладаємо як Євангеліє. Сам термін етимологічно означає – лист, який отримує раб, людина, котра була уярмлена, і єдиним шляхом її відкуплення буде те, що хтось прийде по неї, заплатить ту дорогу ціну, і людина визволиться. Також він означає, що людина не просто стає вільною, вона також стає усиновленою Царя, не по крові, але духовно. Людина стає надзвичайно щасливою, оскільки вона отримує дар свободи – найцінніше, що тільки може бути. Ось ми і просканували вашу свободу. Наприклад сповідь – це можливість поглянути на себе у світлі свободи. Подумайте також над тим, щоби ви не ставали певним фактором поневолення для інших людей. Щоб ви не уярмлювали ваших друзів, рідних, знайомих. Бо все щастя людське, у період земного життя залежить від того, чи ми є свобідними, чи ми маємо цей чудовий дар, чи ми його цінуємо і чи розвиваємо.
Повязані записи
