Мій милий Боже, сьогодні надворі ранковий туман, крізь який видніється Твій і мій хрест. Дивлячись на нього здалека, він здається мені ледь помітним, далеким. Щойно підійшовши ближче до нього, я бачу на ньому Тебе, – мого люблячого Господа, Друга, Порадника, Помічника.
Тепер, Господи, я прекрасно розумію, чому Твоя Мати, Пресвята Богородиця, у найтяжчу хвилину свого життя, коли Тебе розпинали, стояла біля Твого хреста, а не здалеку. Здалеку неможливо зрозуміти Тебе, Твого хреста, Твого воскресіння. Потрібно підійти до нього близько, на відстані руки.
Саме тому, Господи, Ти поручив нас Покрову Твоєї Матері – Тієї, яка найбільше зрозуміла Тебе, бо була завжди близько, поруч. Зволь, мій милий Боже, і мені завжди бути з Тобою, йти поруч Тебе. Нехай життєвий туман ніколи не збудить у мені страху наблизитись до Твого Хреста, під яким колись стояла Твоя Мати!
Сьогодні поручаю Тобі, Господи, через руки Твоєї Матері усіх наших воїнів, які у холодних степах і лісах Сходу моєї Батьківщини відстоюють право на правду не тільки для себе, але для цілого світу. Ти мені знову подав Твій дар – каву! Споживаючи її, дякую Тобі за цей маленький знак нашої з Тобою щоденної зустрічі. Благослови цей день, усіх наших воїнів, а також тих, яких сьогодні зустріну.
Синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ, єрм. Юстин (Бойко)
Повязані записи
