Ось уже декілька років вірні, незалежно від конфесійної приналежності, не можуть чути голос завжди мудрого й проникливого Владики Любомира (Гузара). За час, відведений йому між людьми, цей релігійний діяч зробив надзвичайно багато для утвердження любові до ближнього, взаємоповаги й багатьох інших християнських чеснот, які є не просто гарними словами, а дійсно клеєм, що тримає суспільство разом. На щастя для нас, Любомир Гузар залишив після себе надзвичайно багату спадщину написаних текстів, виголошених промов, звернень, проповідей, закликів тощо. Відтак, хоч голос його більше не звучить, але слово надалі залишається з нами, як і приклад його гідної поведінки. Отож, з нагоди річниці від Дня народження кардинала Гузара, пригадуємо основні моменти життя й діяльності цього ієрарха.
Вплив Йосипа Сліпого, громади у Канаді, Бразилії та Австралії
Наприкінці 1960-х років тоді ще досить молодий Любомир Гузар познайомився із о. Йосипом (Сліпим). Про персону останнього на той момент знали у різних куточках світу, перед керівництвом СРСР за нього просили найбільш видатні і знані духовні та політичні лідери того часу. Очевидно, що таке знайомство мало надзвичайно великий вплив і на о. Любомира, усю його подальшу діяльність. Варто сказати й про те, що ця симпатія виявилась взаємною, адже й патріарх Йосип помітив тоді таланти та здібності молодшого колеги. Якийсь час вони провели разом в Римі, спілкуючись та обмінюючись досвідом. Відтак о. Любомира направили з місією до греко-католицьких спільнот у Канаді, Бразилії й Австралії. Можна лише здогадуватись, наскільки багатим на досвід й позитивні корисні навики був даний період у його біографії. Зрештою, про це Любомир Гузар і сам говорив пізніше, коли вказував, що саме тоді прийшов до висновку, що більшу частину людей хвилюють подібні проблеми, а вирішення тих треба шукати у любові, взаєморозумінні й підтримці одне одного.
Щодо кардинала Йосипа Сліпого, то він дійсно відіграв особливо знакову роль у житті о. Любомира Гузара. Зокрема, саме патріарх Йосип висвятив о. Любомира на єпископа. Це робилося таємно від Ватикану, але з благими намірами — задля збереження ієрархії греко-католицької церкви. Офіційно цей момент було узаконено лише через двадцять років стараннями папи Івана Павла ІІ. Характерно, що не чужим для Любомира Гузара був і митрополит Андрей Шептицький. Саме про останнього о. Любомир писав дисертацію з богослов’я у Римі: “Митрополит Андрей Шептицький – провісник екуменізму”.
Знову свій, завжди свій
Місто Львів є рідним для Владики Любомира. Тут він народився і провів дитинство. Однак, родина Гузарів залишила Україна у 1944 році у зв’язку з політичною ситуацією у регіоні – ними вже починали “цікавитись” спецслужби. Після декількох змін місця проживання, Гузари все ж осіли у США, а повернення о. Любомира до Львова відбулося через декілька десятків років після цього – на початку 1990-х років.
Українське громадянство він утримав у 2002 року, а ще до того, у січні 2001 року, на Синоді єпископів УГКЦ, був обраний главою Церкви. Таким чином, поза межами України Владика Любомир провів майже п’ять десятків років свого життя. Дуже символічно, що одне з найважливіших для себе рішень, що хоче бути священиком, кардинал Гузар прийняв все ж у Львові, ще в дитячому віці.
Знаходитись в епіцентрі, дивитись всесторонньо
Імовірно, що час, проведений поза межами України, як і великий життєвий досвід ієрарха, були тими факторами, які дозволяли о. Любомиру завжди перебувати над ситуацією й оцінювати її під ракурсом, який для інших був недоступним. Усе перераховане часто допомагало йому знаходити найнесподіваніші вирішення складних і, здавалося б, тупикових та безвихідних ситуацій. Так, зокрема, було й у 1996 році, на соборі УГКЦ, коли під час запальної дискусії Владика Любомир повернув до присутніх ікону й попросив посидіти в тиші та помолитися. Очевидно, не менш неочікуваним і дуже сміливим було рішення о. Любомира перенести резиденцію глав УГКЦ до Києва, що мало місце у 2005 році. Відтак було ініційовано будівництво Патріаршого собору Воскресіння Христового.
Почесний громадянин
Любомир Гузар був почесним громадянином Львова і Тернополя. Й статус цей є абсолютно беззастережним. По-перше, попри солідний вік, о. Любомир завжди цікавився актуальними суспільно-політичними справами, тримав руку на пульсі подій.
Зокрема, він був учасником подій Революції Гідності. По-друге, навіть пост глави УГКЦ він залишив із гідністю і дав дорогу представникам молодшого покоління. Очевидно, розумів, що свою місію вже й так виконав.
Папа-українець?
Оскільки о. Любомир був кардиналом, він міг бути учасником (і був у 2005 році) конклаву. Таким чином, не просто голосував за чиюсь кандидатуру, але й сам претендував на Апостольський престол. Очевидно, що мав всі підстави, аби заручитися підтримкою інших учасників конклаву. Однак, проти нього грало те, що у Владики Любомира раніше був американський паспорт, а також його походження із Центрально-Східної Європи. Попередній понтифік, Іван Павло ІІ, також був із цього регіону. У будь-якому випадку, кардинал Любомир був дуже освіченою і глибокодумною людиною, знав декілька іноземних мов: англійська, італійська, німецька, польська тощо.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- Гузар: Треба чинити добро // День, 2013 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/news/011213-guzar-treba-chiniti-dobro
- Любомир Гузар: глава УГКЦ, який повів церкву на схід // BBC News Україна, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.bbc.com/ukrainian/features-38303285
- Пресвята Трійця як ідеал єдності // Тиждень, 2009 [Електронний ресурс]. Режим доступу:
- Титиш Г., Шеремет П. Любомир Гузар. Людина з янголом на плечі // Українська правда, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.pravda.com.ua/articles/2016/10/28/7121750/
- Фещенко Р. Могутній старець. Як Любомир Гузар став моральним авторитетом нації // Новое Время, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://nv.ua/ukr/publications/mogutnij-starets-jak-ljubomir-guzar-stav-moralnim-avtoritetom-dlja-natsiji-spetsproekt-nv-65191.html
Повязані записи
