“Жив у затворі, молився і радів”: нині річниця смерті старця Олександра (Кіляра)

У навечір’я свята Богоявлення, у 2020 році, відійшов у вічність старець Олександр (Кіляр), який ніс подвиг затворництва у Святоуспенській Унівській Лаврі. Ми попросили намісника Лаври єромонаха Макарія (Дутку) поділитися своїми особистими спогадами про старця до якого приїздили тисячі людей за духовною порадою, а також розповісти про книгу свідчень “Людина невидимих подвигів”, присвячену постаті старця.

-Я би не сказав, що пам’ять про старця якось стирається. Навпаки, вона загострюється. Вона живе. Ми, як монастир, а також миряни, які мали нагоду спілкування із старцем, плекаємо спогади про його постать, записуємо їх. І нещодавно вийшла у світ книга “Людина невидимих подвигів” – біографічний нарис про життя старця Олександра, а також свідчення про нього, які давали не лише духовенство, але й миряни. Тому пам’ять про нього живе. Я теж торік присвятив чимало часу глибшому вивченню його постаті, адже вже з червня займався упорядкуванням книги про старця Олександра. Особливо у Святоуспенській Унівській Лаврі вирує пам’ять про бр. Олександра. Брати постійно запитують, коли вийде “Христологія”, яку написав старець.Ми тут живемо старцем Олександром.

-Наведу свій спогад. Я завжди шукав у єпископах, священниках, ченцях взірця досконалого монашого життя. І у багатьох я це знайшов. Побачив насправді святих монахів, які живуть на цій землі. Це і Владика Венедикт, Владика Теодор, і отець Ілля наш, і усі настоятелі попередні. Вони живуть Богом, справді провадять духовне життя. А у старці Олександрі я побачив це на 100%. У ньому справді жив Дух Божий і у ньому справді була досконалість монашого життя. І оця його поведінка, цей його зовнішній вигляд, внутрішня постава – це найбільше свідчення людини, яка ціле своє життя жила Богом. Його делікатність, людяність, ніжність до всіх – це найбільше свідчення.

-Я би сказав, що не знаю всіх деталей життя отця Олександра. Але з того, що я почув від інших (Владика Венедикт поділився своєю останньою зустріччю зі старцем Олександром за місяць до його відходу), то отець Олександр казав, що відчуває, що проживе можливо ще й 20 років. Не можу сказати чи отець Олександр знав, що його кончина близько, але думаю, що він був готовим до цього. Зі спогадів знаємо, що старець Олександр ділився думкою, що дійшов до того ступеня найвищої молитви. Думаю, що він був готовим до кінця земного шляху. Багато речей, які він хотів у своєму житті сповнити відбулися. Наприклад, написав працю “Христологія”. Смерті він ніколи не боявся, говорив завжди про це з усмішкою.

-Він завжди говорив, що у житті християнина дуже важливо бути завжди просякнутим Святим Духом, тобто жити Богом, відчувати Бога всередині. Він відчував, що глибше життя з Богом приносить найбільшу радість. Вступаючи до монахів-трапістів ще у молодому віці у Америці, казав, що найбільше прагнув жити з Господом. Що це його найбільша радість. Згадував, що бували на цьому шляху й труднощі. Духовні випробування приходили на півгодини, на годину, на день, а потім він знову вступав у фазу тісного єднання з Богом. Думаю. що життя у Бозі і давало йому відчуття радості. Якщо наші стосунки з Богом є у гармонії, то нас не лякають ніякі труднощі,спартанські умови життя, хвороби, війна. Духовне життя дає опору дивитися на життя з вірою.

-Справді, старець Олександр прийняв десятки тисяч людей за час проживання у Лаврі. Напевно, люди відчули у ньому цей дар. Бо не до всіх ієромонахів приїжджають за духовною порадою. Старець Олександр ділився, що часом міг розповісти про людину все, навіть якщо перший раз з нею спілкується. Старець зазначав, що йому підказував правильну відповідь людині Святий Дух, присутність якого він відчував десь у районі сонячного сплетіння. Думаю, що у старця був дар прозорливості. Спілкуючись з ним, я теж відчував, що він знав про мене деякі речі, які я йому ще не сказав.

-У багатьох подвижників так є, що навіть якщо вони перебували у затворі, але, все ж таки, виходили до людей. Думаю, що досвід Бога відкриває дар знати все про людей і розуміти що їм підказати. На одній монашій конференції, директор українського видавництва зазначив, що суспільство не потребує від монахів, щоб вони були експертами у різних галузях, але, щоб мали досвід глибокого пізнання Бога. Отець Олександр спілкувався з Богом, а тоді ішов до людей.

Перш за все, її можна придбати чи замовити у Святоуспенській Унівській Лаврі, також книжку ми передали на фірту Свято-Михайлівського монастиря (вул. Винниченка у Львові). Також через фб-сторінку Святоуспенської Унівської Лаври книгу можна навіть замовити “Новою поштою”.