Академічний храм Святого Іоанна Золотоустого УПЦ КП

1Храм Святителя Іоана Золотоустого – колишній костел Серця Ісусового – мурована будівля з цегли двох кольорів (червоної і жовтої) в неороманському стилі з елементами неоготики і вдало поєднаними стильовими ознаками й архітектурними формами багатьох напрямків та історичних епох. Костел був збудований у комплексі з жіночим монастирем сестер-францишканок Пресвятих Дарів. Засновницею і першою настоятелькою була сестра Марія від Хреста (Людвіка Моравська).

Людвіка, наймолодша донька Ієроніма і Теклі Моравських, що належали до дрібної шляхти, народилася в Рокоші (Польща) 22 серпня 1842 р. Рано осиротівши, вона вирішила присвятити своє життя Богові. 8 серпня 1857 р. Людвіка вступає до ордену феліціянок. Пройшовши постулат (випробування) 16 місяців, 8 грудня 1858 р. приймає постриг з іменем Катерина. У квітні 1866 р. приїжджає до Франції, де 15 липня в м. Труа вступає до ордену францишканок Пресвятих Дарів з іменем Марія від Хреста. Там Моравська вирішує заснувати такий монастир на території Польщі. Так, 4 травня 1871 р. група францишканок у кількості семи осіб прибула до Познані і в селі Гранові заснували монастир, настоятелькою якого стала Марія від Хреста. Через рік монастир переносять до Гнєзна, а 18 листопада 1873 р. — до Львова.2

Понад три роки монастир розміщувався в непристосованому приміщенні по вул. Пекарській, 45 і вкрай було потрібне будівництво відповідного костелу і монастиря. Одержавши згоду місцевої церковної влади, Моравська, 3 грудня 1876 р. отримала благословення Папи Пія IX. У травні 1877 р. з метою пошуку коштів м. Марія поїхала до Відня, де була прийнята цісарем Францом Йосипом І. Там вона заручилася матеріальною підтримкою Марії-Терези — дружини брата цісаря Карла Людвіка. 10 липня 1877 р. Моравська купує земельну ділянку під забудову костелу по вул. Курковій (Лисенка), площа якої становила 2 гектари 4 ари 34 м2, а сама площа будови 35 арів і 50 м2. Цей пагорб знаходився на віддалі від центру міста і в недалекому майбутньому отримав від львів’ян назву “Святої Гори”. Місцевість, з одного боку, викликала побоювання чи будуть приходити люди на поклоніння Пресвятим Дарам, а з іншого боку розташування подалі від міського шуму і суєти було відповідним для монашого життя. Костел та монастир були спроектовані славнозвісним архітектором, ректором Львівської Політехніки Юліаном Захарієвичем, який також наглядав за виконанням будівельних робіт, що проводив будівничий К. Грегор. 13 вересня 1877 р. відбулося освячення наріжного каменю.

Незважаючи на численні пожертви заможних людей, коштів на будівництво не вистачало. Збирати гроші Вирішили не тільки в Галичині, але й в Австрії, Чехії, Саксонії. Так, витрати, пов’язані з виготовленням вівтаря та “Євхаристійного трону”, який мав бути виконаний геніальним скульптором Леонардо Марконі з найдорожчого алебастру, мармуру та золота, покрив князь Ліхтенштейну та його донька Тереза — дружина баварського князя Арнульфа. Щедрі пожертви на будівництво монастиря надавала графиня Констанція Жевуцька-Івановська: зокрема фінансувала розбудову каплиці Йосафата Кунцевича. Після її смерті, доньки графиня Марія Стадніцка та Ернестіна Меленєвська продовжувала опікуватись будівництвом.

Заселення нового монастиря датується 10 листопада 1880 р. та будівництво Храму і частини монастиря тривало до 1889 р. Освячення Храму і монастиря відбулося 29 вересня 1889 р., яке очолив Апостольський Нунцій з Відня архієпископ Алоїз Галімберті. Йому співслужили львівські архієпископи, які представляли три обряди: латинський — Северин (Моравський), візантійський — Сільвестр (Сембратович) і вірменський — Ісаак (Ісакович). Урочистості зібрали велику кількість духовенства та вірних і тривали вісім днів. Божественну Літургію почергово звершували архієреї трьох обрядів. Нову святиню було визнано як за архітектурою, так і за вишуканою дорогоцінною оздобою, справжньою перлиною Львова, окрасою Галичини. Храм набув слави як такий, де звершувалась молитва батьків за дітей.

3Інтер’єр храму
Храм збудований з цегли червоного і жовтого кольорів, із застосуванням кам’яних елементів, зовні нетинькований. Зорієнтований на осі північ-південь. З обидвох боків примикають монастирські корпуси. За плануванням це однонавова базиліка. Нава квадратна в плані, перекрита одним хрестовим склепінням. Ребра склепінь опираються на високі півколони із кубічними романськими капітелями. В бічних стінах нави влаштовано по одному вікну із півциркульним завершенням. З обох боків нави влаштовано входи до каплиць, що примикають до храму. Перша – св. Франциска (східна сторона), друга – св. Йосафата (західна сторона). Нартекс однопрясловий, коротший від нави, піднесений відносно неї на одну сходинку. У ньому влаштовано емпору, під котрою знаходиться невеликий передсінок і два бічні проходи ведуть до східного і західного крил монастиря. З півночі від нави – презбітерій, дещо вужчий за наву, піднесений відносно неї на одну сходинку, перекритий одним пряслом хрестового склепіння. Після презбітерія – двопряслова абсида, що виходить у внутрішній двір. Фасад костелу двоярусний із трикутним фронтоном виступає назовні у вигляді ризаліту монастиря. Фронтон увінчаний кам’яним хрестом (хрест втрачено), а краї – кам’яними вежечками. Другий ярус розділений лізенами із жовтої цегли на три поля, при чому центральне поле значно ширше за бічні. На другому ярусі влаштовано кругле вікно, а над ним, у півциркульно завершеній неглибокій ніші – група з трьох вузьких вікон, з котрих середнє – вище за бічні. Портал храму має власний трикутний фронтон, увінчаний хрестом, опертий на двох колонах з капітелями з рослинного орнаменту. В середині фронтона – півциркульна арка зі ступінчастим профілем. Над аркою в круглій ніші зображення монстранції з ангелами. Вхід звичайний прямокутний, над ним тимпан із мозаїковим зображенням Спасителя із написом ІС ХС. Дах над нартексом і презбітерієм і абсидою – двоскатний, над навою – наметовий, вкритий шифером. Дах над навою увінчаний восьмигранною, оббитою бляхою, вежечкою із витягнутим гострим завершенням із хрестом. Подібна, дещо менша вежечка увінчує дах абсиди.

У абсиді збереглись усі 5 вітражів виготовлені у Мюнхені фірмою Ф. Маєра у 1887-1889 роках з прекрасною гамою кольорів та елементами гутного скла, аналогів яких у Східній Європі немає. Центральний зображує Найсвятіше Серце Ісуса, бокові вітражі присвячені св. Меланії і Архангелові Михаїлові. Вітраж у круглому вікні на фасаді храму зображує Непорочне Зачаття. Внутрішній розпис храму рослинним і геометричним орнаментом виконав Юліан Крупський у 1930-1931 роках. Храм з хресто-ребровим склепінням було розмальовано позолоченими фресками надзвичайної краси з елементами християнської символіки, влучно переплетеними з рослинним, геометричним, фігурним орнаментами, які було забілено після влаштування у монастирі інфекційної лікарні.

Дерев’яний неоготичний амвон, виготовлений до 1889 року, влаштований зліва при переході нави у пресбітерій. Дерев’яний парапет емпори майстерні Франциска Тенеровича. Відомо про скульптури Матері Божої і св. Юрія, виготовлені Юліаном Марковським. В радянський час знищено амвон, дерев’яні сповідальниці, костельні лави, розбито мармурові кропильниці при вході (тепер відновленні громадою), виготовлені за проектом Леонарда Марконі.

4Вівтарі
Загалом у храмі було розміщено п’ять вівтарів. Усі знищено в радянський час. Залишками плит кам’яного головного вівтаря укріплено земляний берег при в’їзді в подвір’я монастиря.

Головний вівтар в неороманському стилі з монументальним балдахіном і високою перегородкою був встановлений у презбітерії, майже посередині храму. Виконаний з мармуру і алебастру у львівській фабриці кам’яних виробів Леопольда Шимзера. Проект належав Юліану Захаревичу і був модифікований Леонардом Марконі під час виготовлення гіпсових моделей для майстерні Шимзера. Роботи фінансувались родиною князів Ліхтенштайнів з Відня. Різнокольорове світло, що проходило крізь вітражі, попадало на вівтар ззаду, і частково проходило крізь алебастр, надаючи вівтарю незвичайного вигляду.

Вівтар св. Йосифа біля східної стіні головної нави, виконаний фірмою Маєра (Mayer’sche K. Hof Kunstanstalt) у Мюнхені, коштом родини Подгурських. Дерев’яний неоготичний з поліхромною скульптурою. У центральному полі св. Йосиф з Немовлям, по боках — ангели.

Вівтар Непорочного Зачаття Діви Марії також при східній стіні, неоготичний, виконаний із дерева у майстерні Франциска Тенеровича, коштом Олександри Хауснер. Скульптури з білого мармуру виготовлені Амелією Ядвігою Лубенською і Юлією Лубенською. Донині збереглась статуя Непорочного Зачаття, що знаходиться у Львівському музеї історії релігії.

Вівтар св. Йосафата у західній каплиці, кам’яний, виготовлений у фабриці Леопольда Шімзера, коштом родини Жевуських. Скульптура св. Йосафата з білого мармуру виконана Оскаром Сосновським у Римі.

Вівтар св. Франциска Ассізького у східній каплиці, дерев’яний, виконаний Тадеушем Сокульським, коштом родини Келановських з Козлова. Скульптура «Св. Франциск отримує стигмати» з білого мармуру виконана Амелією Ядвігою Лубенською.

Храм і монастир збудовані у вигляді чотирикутника. Дах костелу був покритий етернітом, монастир – черепицею.

Підлога в храмі вимощена мармуром на кошти родини Гіжицьких. Львівські майстри виготовили різьблені, з елементами інкрустації, дерев’яні лави.

Під час українсько-польської війни храм зазнав кількох незначних ушкоджень. Дві кулі влучили у вітраж і снаряд пошкодив одну із монастирських стін. На краю ділянки до 1919 року було збудовано два одноповерхових будинки для костельної служби і для здачі в оренду. 1927 року одному з будинків добудовано два поверхи (один – мансардний) для гостей і резиденція капелана.

5Монастир
Монастир триповерховий, в плані близький до квадрата, із внурішнім подвір’ям. Фасад нетинькований, на кам’яному цоколі, між другим і третім поверхами розділений гзимсом із зубцями, останній поверх увінчаний гзимсом із неороманським аркадовим фризом. Вікна першого і другого поверхів із півциркульними архівольтами утвореними заглибленнями цегляної кладки, вікна третього поверху вузькі, розміщені попарно під спільними півциркульними архівольтами. З півдня два менших ризаліти у вигляді невисоких веж, фланкують великий центральний ризаліт, що є одночасно фасадом храму. Фасад внутрішнього двору зміцнений ступінчастими цегляними підпорами. Дах крил монастиря критий шифером, двоскатний, місцями трискатний, над ризалітами — наметовий. Площини даху оживляють люкарни із багатогранними дашками і шпилями. Комини високі увінчані аркадовими гзимсами. На одній з осей фасаду внутрішнього двору східного крила знаходиться скульптура Матері Божої із Немовлям. Збереглась донині без голови. Внутрішнє планування коридорно-секційне, склепіння коридорів першого поверху має півциркульні цегляні склепіння. У посередині східного крила розміщена дерев’яна сходова клітка. Приміщення в радянський час значною мірою переплановані. Замуровано багато входів, збудовано нові перегородки.

Мати Марія останні роки свого життя дуже хворіла. 23 січня 1906 р. Моравська відправляється на лікування до Канн (Франція), але через три дні, в поїзді, біля м. Монте-Карло (Італія) помирає. 10 лютого м. Марію похоронили в підземеллі Храму, в гробівці, що знаходився під вівтарем. На білій мармуровій плиті надгробку викарбовано напис: “Тут спочиває в мирі з Господом Мати Марія від Хреста – засновниця і перша настоятелька францишканок П. Д. на польській землі. Померла 26 січня 1906 р. Бог мій і все!” Є свідчення нетлінності її блаженних останків. По молитві до неї відбувались чудеса, у зв’язку з чим було розпочато процес беатифікації.

У грудні 1939 року радянська влада реквізувала частину монастиря для архіву. У решті приміщень монахині перебували до 13 травня 1946 року. При переїзді на територію Польщі їм було заборонено забрати із собою будь-що із оснащення храму. Однак монахиням вдалось забрати одну скульптуру з храму і практично усе майно монастиря.

Після закінчення Другої світової війни костел і приміщення монастиря були передані Міністерству охорони здоров’я — тут розмістили 7-ме відділення 1-ї інфекційної клінічної лікарні. Впродовж кількадесятилітнього використання приміщення не за призначенням, Храм зазнав суттєвих руйнувань і значна частина оздоби, нажаль, безслідно була втрачена. І лише 1991 р. рішенням Львівської Обласної Ради костел і ліве крило монастиря були передані Українській Православній Церкві. Наступного року відбулося освячення Храму як церкви Святителя Іоана Золотоустого (архієпископа Константинопольського, великого вчителя Церкви Христової, богослова IV-V ст.), а в приміщенні монастиря було розміщено навчальний корпус Львівської Духовної Семінарії. Храм було оснащено всім необхідним для богослужінь. Праву частину монастиря, яку ще займав міський шкірвендиспансер у 1998 р. також передали ЛДС – нині Львівська православна богословська академія Української Православної Церкви Київського Патріархату.

За підтримки парафіян та прихожан храму постійно проводяться необхідні заходи для відновлення колишньої величі та слави Храму, а саме: здійснено ремонт притвору, відреставровано два вівтарні унікальні вітражі (реставратор Олег Янковський), у притворі відновлено мармурові кропильниці, повністю реконструйовано в’їзду арку. Храм поповнився святинями: хрестом з розп’яттям (кінець ХVІІ ст.), двома іконами кінця ХІХ ст. та новими іконами художниці Л. Твердохліб.

Розпорядок богослужінь в храмі в літній період (до вересня):
Середа:
18.00 – Акафіст до Ісуса Христа та молитви за здоров’я
П’ятниця:
18.00 – Акафіст до Богородиці та молитви за здоров’я
Субота :
9.00 – Літургія. Панахида.
18.00 – Всеношна
Неділя:
10.00 – Літургія
18.00 – Вечірня з Акафістом
Напередодні свят:
18.00 – Всеношна
Благочинний храму – о.Назарій Лозинський
м.Львів, вул. Лисенка, 43 Україна, 79008
тел. 067-76-75-203
lozynskyy@rambler.ru

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.