“Бальзам” для душі. Товариство “Цорі Ґільод” і діюча синагога у Львові

“Повернута громаді після 1989 року”, “використовувалась як склад”, “проведено ремонт”, “збереглися унікальні розписи в інтер’єрі”… Коли читаєш усе це, складається враження, що текст про християнський храм. У пам’яті одразу ж постають побачені у документальних фільмах, або вихоплені з історичних джерел сюжети про свідоме і цілеспрямоване руйнування церков у радянський час. Але мова сьогодні буде не про християнський храм, але про святиню. Призначенням останньої, як і багатьох інших храмів, було давати людям надію та віднаходити себе у житті через спілкування з Творцем. Отож, говоримо про діючу на сьогодні синагогу міста Львова, яка знаходиться на вулиці Братів Міхновських, 4.

Храм як спільнота

Історія цієї синагоги розпочалась не з моменту будівництва і не від часу закладення фундаменту. Старт їй дала організація спільноти людей, а також благі дії останніх. Так, ще наприкінці ХІХ століття, у 1899 році, рабин Йоахим Ґутман (Joachim Gutman) заснував товариство з назвою Цорі Гільод (“Cori Gilod”). Якщо українською – цілющий бальзам. Назва дуже цікава та метафорична і це зовсім не даремно. Майже кожна синагога (таких у Львові, якщо разом із молитовними домами, напередодні Другої світової війни було більше 100) окрім загальноприйнятої назви мала ще одну. Та друга – це фрагмент вірша зі Святого Письма на івриті.

Товариство “Цорі Гільод” було однією зі складових життя австрійського Львова. Міста, де відсоток євреїв був приблизно рівний третині населення. У 1907 році затвердили статут згаданої організації. Таким чином, представники цієї спільноти опікувалися сиротами, хворими, людьми похилого віку, допомагали і підтримували родини померлих членів цього товариства. Отож, організація була доброчинною.

У 1912 році у власність товариства перейшов будинок між сучасними вулицями Братів Міхновських і Хотинською. Пізніше його було переобладнано під молитовний дім. Ще далі, фактично через десятиліття, коли громада отримала всі відповідні дозволи від місцевої влади, на базі молитовного дому відкрили синагогу.

Храм як архітектурне рішення

Споруду, у якій сьогодні діє синагога, було зведено ще в 1897 році. Спочатку вона належала Мойсею Грифелю (Moses Griffel), який був членом громади “Цорі Гілод”. Пізніше будинку було надано відповідного вигляду і він став молитовним домом. Лише від початку 20-х років ХХ століття на цьому місці почала діяти синагога. У 1923 році Альберт Корнблют (Albert Kornblut) розробив проект святині, а 1925 році закінчувалися будівельні роботи.

Споруда зводилась із молитовним залом, який ділився на чоловічу і жіночі частини. Також були допоміжні приміщення, майже 400 місць для сидіння. Поруч з будівлею є подвір’я, а ззовні вона упізнається за високими вікнами з півциркульними завершеннями.

Через відповідні обмеження місцевих влад, синагоги не завжди могли виділятися на фоні інших будівель і бути пишними ззовні. Відтак значний акцент робився на інтер’єрі святині. Храм на вулиці Братів Міхновських також є дуже красивим в середині, бачимо у ньому поліхромні символічні зображення, декорації.

Храм було розписано у 1935 – 1936 роках. Роботами керував художник та митець Максиміліан Куґель (Maximilian Kugel). На стінах святині він зобразив символічні образи птахів і тварин, значимі і сакральні реліквії: два грифони тримають Скрижалі Завіту на східній стіні і розкрита Тора на західній. Також чотири символічні зображення тварин: лев, тигр, олень і орел на склепіннях. У районі фризу – емблеми дванадцяти колін Ізраїлю. На північній і південній стінах бачимо декоровані зображення музичних інструментів. Врешті, сцени із зображенням гробівця Рахилі, західної стіни Єрусалимського Храму, з інтер’єром Храму Соломона і Скрижалями Заповіту над горою Синай тощо. На жаль, не всі сюжети із первинно існуючих збереглися до сьогодні. Щось було втрачено, інше, в силу різних причин, було позбавлене автентичних рис.

Також на увагу заслуговує центральна частина головного залу. Там було зроблено світильник, ліхтар, декорований кольоровим вітражним склом у формі зірки Маген-Давид. Крім того, фрагментарно було збережено і вітражі на вікнах.   

Два звіра тоталітаризму

У середині ХХ століття на долю єврейського населення Львова, а також святинь із якими вони асоціювалися, припали вкрай важкі часи. Як наслідок цих подій, сьогодні у місті залишилося не так багато речей, які можуть нагадати про єврейську спадщину та дану сторінку історії загалом.

Не стали винятком із цього і будні синагоги Цорі Ґільод, локальної єврейської громади. З кращого – це те, що споруда все ж збережена і залишається діючою до сьогодні, вона не була зруйнована в роки війни. З іншого боку, храм було закрито і він використовувався як склад. Враховуючи близьке розташування синагоги відносно вокзалу, склад у ній зробили німці. З приходом радянської влади ситуація не змінилась. Від 1944 року у ній також був склад.

Наші дні

Завдяки самоорганізації єврейської громади, а також через кооперацію її представників із окремими активними діячами українського руху, у 1989 – 1990 роках почали вести боротьбу за повернення святині релігійній спільноті і відновлення її сакральних функції. Цей процес не був легким, але вже 1990 року закінчився успіхом – храм передали громаді “Бейс Аарон ве Ісраель” (“Дім Аарона і Ізраїля”).  

Упродовж 1990 – 1991 років у синагозі тривали ремонтні та реставраційні роботи, якими керував рабин з Ізраїлю Аврум Розенталь (Awrum Rozental). Храм тоді трохи перепланували і змінили загальний вигляд. Наступна хвиля реставраційних робіт була ближче до нас і закінчилась у 2007 році. 

У наші дні святиня є діючою. Більше того, на сьогодні – це одна із небагатьох синагог в Україні, де збережено стінопис. Хочеться сподіватися, що в майбутньому заданий напрямок руху буде зберігатися, а єврейська спадщина і пам’ять про неї знайде своє місце і належну оцінку в наших уявленнях про минуле українських територій.   

Текст – Євген Гулюк, фото – Оксана Бабенко

Більше дізнатися можна з наступних джерел:

  1. Бойко О. Вул. Братів Міхноських – синагога “Цорі Ґільод” // Центр міської історії [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/cori-gilod-synagogue/
  2. Гельстон Й. Синагоги Львова // Галицька брама. – Львів: Центр Європи, 1997. – № 10 – 11. – С. 15.
  3. Іпатов Є. “Дім Аарона і Ізраеля”, або дивом вціліла львівська синагога // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://photo-lviv.in.ua/dim-aarona-i-izraelya-abo-dyvom-vtsilila-lvivska-synahoha/ 
  4. Кравцов С. Синагоги Західної України: стан і проблеми вивчення // Вісник “Укразахідпроектреставрація”. – Львів, 1994. – Число 2. – С. 10 – 16.
  5. Пархомовський А. Становлення відродженої громади // Галицька брама. – Львів: Центр Європи, 1997. – №10 – 11. – С. 4 – 5.
Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.