Храм, у якому зупиняється час

У житті кожного з нас є миті, коли варто сповільнити хід і спробувати помітити прояви Божої любові, якими щедро наповнений світ. Одним із таких подарунків є храм — місце, надане для очищення наших думок і заспокоєння душі. Серед десятків церков, які існують століттями у Львові, виділяються нові споруди, що розпочали творити свою історію разом із проголошенням незалежності України. До числа таких належить Храм Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП на Левандівці (вул. Сяйво, 14). Про минуле та сьогодення церкви для Духовної величі Львова розповів настоятель храму протоієрей Олексій Скородинський.

На місці, де сьогодні розташована церква, раніше знаходився костел Матері Божої Неустанної Помочі. Збудований у 1923 р. за проектом Генрика Заремби, він дуже виділявся на тлі схожих тимчасових дерев’яних храмів міжвоєнного Львова і став справжньою окрасою міста. Проіснувати йому довелося недовго, адже вже у 1936 р. було прийнято рішення про те, щоб розібрати костел, однак, Друга світова війна перешкодила цьому. Наступного року його було передано православній громаді, а у 1960 р. місто втратило цю пам’ятку архітектури назавжди, споруду розібрали. Про вигляд втраченого костелу можна дізнатися з однієї збереженої фотографії.

Завдяки підтримці Георгія Кирпи та о. Петра Равлика, у вересні 1991 р. розпочалися роботи з побудови нового храму на місці колишнього костелу. Архітектором виступив Роман Сивенький і всього за 5 років церква із дзвіницею відкрила свої двері для парафіян. Процес забудови не був безхмарним, місцеві жителі активно виступали проти спорудження храму, адже 90-ті роки в церковному житті України характеризувалися міжконфесійними протиріччями. Та рішучість фундаторів зробила своє і Львів збагатився на ще одну пам’ятку сакральної архітектури. Після смерті о. Петра Равилика (20 жовтня 2010 року) його справу продовжив прот. Олексій Скородинський, який у 2010 р. став настоятелем і розпочав нову сторінку історії храму. З його ініціативи активізувалися роботи із розпису церкви, який сьогодні є його справжньою окрасою.

Всі ікони, що зараз знаходяться у храмі, виконані сучасним митцям. Серед них — Нерукотворний Спас, Пресвята Трійця, ікона Божої Матері “Утоли мої печалі” та образ Богородиці “Годувальниця”. Гордістю громади є велике полотно із зображенням Страстей Христових, що створювалося впродовж двох років масляними фарбами.

Настоятель храму веде активну роботу з молоддю. При церкві сьогодні діє дитячий хор, учасники якого неодноразово брали участь не лише в українських, а й у зарубіжних фестивалях у Польщі, Чехії та Австрії.

Також, близько 40 дітей відвідують заняття у Катехетичній школі. За словами прот. О. Скородинського, справжнім обов’язком є допомогти їм знайти вірний шлях у житті, адже вони — наше майбутнє. З кожним роком кількість дітей, присутніх на Богослужіннях зростає. Загальна динаміка відвідин храму також є позитивною, поступово збільшується чисельність прихожан середнього віку.

Громада храму не залишається осторонь потреб української армії у цей непростий час. Спільними зусиллями настоятеля церкви та парафіян було проведено благодійний концерт, спрямований на підтримку військових у зоні АТО. В результаті, на Схід нашої країни було передано велику кількість медикаментів, їжі, засобів гігієни та фінансову допомогу у розмірі 15 тис. грн.

Зусиллями прот. О. Скородинського храм Покрови Пресвятої Богородиці став маленьким острівцем спокою в оточенні галасливих вулиць міста. Сюди хочеться повертатися знову, щоб заховатися від щоденної метушні та відчути, як серце наповнюється Божою благодаттю.